Українська мова та література: чи готовий ти скласти ЗНО?

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 16.03.2019 14:53
  • 0

16 березня усі, хто зареєструвався на пробне ЗНО складають тест з української мови та літератури. Пропонуємо нашим читачам спробувати свої сили і також пройти тест.

Українська мова та література: чи готовий ти скласти ЗНО?

А чи знаєте ви українську мову та літературу настільки добре, щоб скласти ЗНО. Перевіряйте свої знання разом з нами.

Пройти
Редагування НЕ ПОТРЕБУЄ словосполучення
  • стомившийся за день

    Ви помилились.

    Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого — за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого — -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

    Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

    Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

    Цілюща (прикметник) — та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

  • початкуючі поети

    Ви помилились.

    Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого — за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого — -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

    Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

    Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

    Цілюща (прикметник) — та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

  • дозрівші яблука

    Ви помилились.

    Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого — за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого — -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

    Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

    Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

    Цілюща (прикметник) — та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

  • цілюща рослина

    Вірно.

    Активні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфіксів -уч-, -юч_, -ач-, -яч-, а минулого — за допомогою суфікса -л-. Пасивні дієприкметники теперішнього часу утворюють за допомогою суфікса -н-, а минулого — -т-, -н-, -ен-, -єн-. Активні дієприкметники в українській мові творять не від усіх дієслів і вживають досить рідко (особливо це зауваження стосується дієприкметників недоконаного виду).

    Суфікси -ш- та -вш- в українській мові для творення дієприкметників не використовують.

    Отже, неправильними є такі форми дієприкметників: стомившийся, початкуючі, дозрівші.

    Цілюща (прикметник) — та, яка має лікувальні властивості, яка сприяє зміцненню здоров’я. Це правильна форма.

Лексичну помилку допущено в рядку
  • о сьомій годині ранку

    Відповідь невірна.

    Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі.Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя — це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

    Решта словосполучень є нормативними.

  • на наступній неділі

    Так.

    Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі.Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя — це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

    Решта словосполучень є нормативними.

  • властивий учневі

    Відповідь невірна.

    Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі.Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя — це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

    Решта словосполучень є нормативними.

  • прийшов у справах

    Відповідь невірна.

    Лексичну норму української мови порушено в словосполученні на наступній неділі.Українською мовою одиниця виміру часу, що дорівнює семи дням, від понеділка до неділі включно, має назву тиждень (на наступному тижні, наступного тижня). Неділя — це останній день тижня (наступної неділі, у наступну неділю).

    Решта словосполучень є нормативними.

Спільнокореневими до слова зір є всі слова, ОКРІМ
  • прозріти

    Ні.

    Прозріти — ставати зрячим, помічати щось.

    Неозорий — дуже великий за розміром; той, якого не можна охопити поглядом, зором.

    Зиркати — поглядати з-під лоба.

    Зоріти — сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло, світити.

    Отже, слова прозріти, неозорий, зиркати є спільнокореневими до слова зір.

  • зоріти

    Так.

    Прозріти — ставати зрячим, помічати щось.

    Неозорий — дуже великий за розміром; той, якого не можна охопити поглядом, зором.

    Зиркати — поглядати з-під лоба.

    Зоріти — сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло, світити.

    Отже, слова прозріти, неозорий, зиркати є спільнокореневими до слова зір.

  • зиркати

    Ні.

    Прозріти — ставати зрячим, помічати щось.

    Неозорий — дуже великий за розміром; той, якого не можна охопити поглядом, зором.

    Зиркати — поглядати з-під лоба.

    Зоріти — сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло, світити.

    Отже, слова прозріти, неозорий, зиркати є спільнокореневими до слова зір.

  • неозорий

    Ні.

    Прозріти — ставати зрячим, помічати щось.

    Неозорий — дуже великий за розміром; той, якого не можна охопити поглядом, зором.

    Зиркати — поглядати з-під лоба.

    Зоріти — сяяти, випромінюючи або відбиваючи світло, світити.

    Отже, слова прозріти, неозорий, зиркати є спільнокореневими до слова зір.

(1) Веселка, виграваючи розмаїттям кольорів, завжди викликала радість і захоплення в усіх народів. (2) Її називали дугою, аркою та обожнювали, як сонце, і (З,з)емлю, і трави. (3) Древні (І,і)ндійці вважали райдугу величним луком (Б,б)ога Індри за допомогою якого він пускав стріли, уражаючи злих демонів, що ховалися в чорні хмари. (4) За давнім повір’ям, ця дуга піднімає вгору воду з озер, рік, а потім повертає її у вигляді дощу. (5) У народі кажуть: «Веселка воду бере». (6) Українці вірили: райдуга — це труба, що сягає одним кінцем неба, а інший опускає в криницю, з якої п’є (Б,б)огородиця. З великої літери в тексті треба писати слово
  • (З,з)емлю

    Ні.

    індійці — слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

    земля — у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

    бог — у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

    Богородиця — найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

  • (І,і)ндійці

    Ні.

    індійці — слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

    земля — у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

    бог — у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

    Богородиця — найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

  • (Б,б)ога

    Ні.

    індійці — слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

    земля — у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

    бог — у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

    Богородиця — найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

  • (Б,б)огородиця

    Так.

    індійці — слово, на позначення національності, потрібно писати з малої;

    земля — у тексті вживається на позначення поняття «ґрунт», потрібно писати з малої;

    бог — у тексті вказує на міфологічного героя, потрібно писати з малої літери;

    Богородиця — найвищий релігійний термін, потрібно писати з великої літери.

Помилку в написанні прислівника допущено в рядку
  • зроду-віку, з давніх-давен, спрадавна

    Ні.

    Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

    Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

    Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

    Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

    Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

  • видимо-невидимо, анічичирк, аби-де

    Так.

    Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

    Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

    Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

    Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

    Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

  • як-не-як, в основному, по-чиновницьки

    Ні.

    Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

    Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

    Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

    Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

    Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

  • більш-менш, хтозна-коли, довкруги

    Ні.

    Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

    Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

    Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

    Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

    Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

  • по-четверте, всього-на-всього, щосереди

    Ні.

    Через два дефіси пишемо прислівники усього-на-всього, як-не-як.

    Через дефіс потрібно писати прислівники з префіксом по- та суфіксами -ому, -єму, -е, -є, -и : по-чиновницьки, по-четверте. А також прислівник зроду-віку, з давніх-давен, видимо-невидимо, більш-менш, (схожі, однакові чи протилежні слова).

    Частки казна-, хтозна-, будь-, -небудь пишемо із прислівниками через дефіс: хтозна-коли.

    Прислівники спрадавна, довкруги потрібно писати разом, бо це стягнена форма.

    Разом пишемо прислівники, першою частиною яких є частки ані-, аби-, що-, де-, як-. Тому разом потрібно писати прислівники щосереди, анічичирк, абиде.

Помилку у відмінюванні іменника допущено в рядку
  • розмова з Олегом Плющ

    Вірно.

    В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

    А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

  • гаманець Мар’яни Гриців

    Ваша відповідь неправильна.

    В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

    А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

  • телефон Артема Сидька

    Ваша відповідь неправильна.

    В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

    А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

  • зустріч з Ганною Гончарук

    Ваша відповідь неправильна.

    В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

    А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

  • робота Данила Федоренка

    Ваша відповідь неправильна.

    В українській мові не відмінюються жіночі прізвища на приголосний та -ко: Мар’яни Гриців, Ганни Гончарук.

    А от чоловічі прізвища на -ко та приголосний змінюються: Данила Федоренка, Артема Сидька, Олега Плюща.

Прочитайте речення. Перед виходом з дому не забудьте ... світло і , ... погоду, ... всі вікна. Граматично правильним є варіант послідовного заповнення пропусків
  • вимкнути, незважаючи на, позачиняти

    Вірно.

    Слово виключити в українській мові вживають у значенні усунути із складу чогось, позбавлятися чогось, робити неможливим. У запропонованому реченні цей варіант — це калька з російської мови. Тому обираємо варіант вимкнути (призупинити дію чогось).

    Варіант не дивлячись на — це теж калька з російської мови. В українській мові його використовують лише на позначення відсутності візуального контакту. У запропонованому реченні вказано предмет (явище), усупереч якого відбувається дія. Отже, потрібно обрати незважаючи на.

    Слово позачиняти вживають у значенні щільно прихилити (саме двері, вікно тощо).

  • виключити, незважаючи на, позакривати

    Невірно.

    Слово виключити в українській мові вживають у значенні усунути із складу чогось, позбавлятися чогось, робити неможливим. У запропонованому реченні цей варіант — це калька з російської мови. Тому обираємо варіант вимкнути (призупинити дію чогось).

    Варіант не дивлячись на — це теж калька з російської мови. В українській мові його використовують лише на позначення відсутності візуального контакту. У запропонованому реченні вказано предмет (явище), усупереч якого відбувається дія. Отже, потрібно обрати незважаючи на.

    Слово позачиняти вживають у значенні щільно прихилити (саме двері, вікно тощо).

  • вимкнути, не дивлячись на, позачиняти

    Невірно.

    Слово виключити в українській мові вживають у значенні усунути із складу чогось, позбавлятися чогось, робити неможливим. У запропонованому реченні цей варіант — це калька з російської мови. Тому обираємо варіант вимкнути (призупинити дію чогось).

    Варіант не дивлячись на — це теж калька з російської мови. В українській мові його використовують лише на позначення відсутності візуального контакту. У запропонованому реченні вказано предмет (явище), усупереч якого відбувається дія. Отже, потрібно обрати незважаючи на.

    Слово позачиняти вживають у значенні щільно прихилити (саме двері, вікно тощо).

     

  • вимкнути, незважаючи на, позакривати

    Невірно.

    Слово виключити в українській мові вживають у значенні усунути із складу чогось, позбавлятися чогось, робити неможливим. У запропонованому реченні цей варіант — це калька з російської мови. Тому обираємо варіант вимкнути (призупинити дію чогось).

    Варіант не дивлячись на — це теж калька з російської мови. В українській мові його використовують лише на позначення відсутності візуального контакту. У запропонованому реченні вказано предмет (явище), усупереч якого відбувається дія. Отже, потрібно обрати незважаючи на.

    Слово позачиняти вживають у значенні щільно прихилити (саме двері, вікно тощо).

  • виключити, не дивлячись на, позачиняти

    Невірно.

За стилем твір «Лісова пісня» є
  • реалістичним

    Ви помилились.

    Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.

  • імпресіоністичним

    Ви помилились.

    Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.

  • постмодерним

    Ви помилились.

    Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.

  • сентиментальним

    Ви помилились.

    Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.

  • неоромантичним

    Вірно.

    Твір написаний у стилі неоромантизму, однією з ключових рис якого є намагання подолати невідповідність між ідеалом і дійсністю, завдяки могутній силі волі зробити бажане дійсним. Саме це ми бачимо в коханні Мавки до Лукаша.

До інтимної лірики належить вірш
  • «Задивляюсь у твої зіниці...»

    Ні.

    Пригадайте вірш Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» . Цей твір належить до інтимної та пейзажної лірики. Автор оспівує красу ночі, напоєної любов’ю.

  • «Ти знаєш, що ти — людина?»

    Ні.

    Пригадайте вірш Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» . Цей твір належить до інтимної та пейзажної лірики. Автор оспівує красу ночі, напоєної любов’ю.

  • «Любіть Україну!»

    Ні.

    Пригадайте вірш Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» . Цей твір належить до інтимної та пейзажної лірики. Автор оспівує красу ночі, напоєної любов’ю.

     

     

  • «Ви знаєте, як липа шелестить...»

    Так.

    Пригадайте вірш Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» . Цей твір належить до інтимної та пейзажної лірики. Автор оспівує красу ночі, напоєної любов’ю.

  • «Блакитна Панна»

    Ні.

    Пригадайте вірш Павла Тичини «Ви знаєте, як липа шелестить...» . Цей твір належить до інтимної та пейзажної лірики. Автор оспівує красу ночі, напоєної любов’ю.

В уривку О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні, і лазурово простелися, і душу порятуй мені провідним художнім засобом є
  • гіпербола

    Невірно.

    Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є метафора — образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Згадаймо, гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії;

    рефрен — повторення слова, декількох слів, фраз, речень або строф (приспів у піснях) у вірші або прозовому творі;

    риторичне питання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь;

    порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, ніби та ін.

  • рефрен

    Невірно.

    Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є метафора — образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Згадаймо, гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії;

    рефрен — повторення слова, декількох слів, фраз, речень або строф (приспів у піснях) у вірші або прозовому творі;

    риторичне питання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь;

    порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, ніби та ін.

  • метафора

    Вірно.

    Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є метафора — образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Згадаймо, гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії;

    рефрен — повторення слова, декількох слів, фраз, речень або строф (приспів у піснях) у вірші або прозовому творі;

    риторичне питання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь;

    порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, ніби та ін.

  • риторичне питання

    Невірно.

    Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є метафора — образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Згадаймо, гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії;

    рефрен — повторення слова, декількох слів, фраз, речень або строф (приспів у піснях) у вірші або прозовому творі;

    риторичне питання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь;

    порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, ніби та ін.

  • порівняння

    Невірно.

    Провідним художнім засобом у запропонованих рядках є метафора — образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії переносяться на інший за подібністю.

    Згадаймо, гіпербола — різновид тропа, що полягає в надмірному перебільшенні характерних властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії;

    рефрен — повторення слова, декількох слів, фраз, речень або строф (приспів у піснях) у вірші або прозовому творі;

    риторичне питання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь;

    порівняння — троп, який полягає в поясненні одного предмета через інший, подібний до нього, за допомогою компаративної зв’язки, тобто єднальних сполучників: як, мов, немов, наче, ніби та ін.

Провідну думку твору «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» виражено в рядку
  • «Кайданами міняються, / Правдою торгують. / І Господа зневажають...»

    Ви помилились.

    Послання «І мертвим, і живим...» було написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова.

    Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя люду. Власні спостереження й роздуми, почуття й настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі втілив у творі «І мертвим, і живим...». Закінчується послання словами: «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!»

  • «Ох, якби те сталось, щоб ви не вертались...»

    Ви помилились.

    Послання «І мертвим, і живим...» було написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова.

    Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя люду. Власні спостереження й роздуми, почуття й настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі втілив у творі «І мертвим, і живим...». Закінчується послання словами: «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!»

  • «У нас воля виростала, / Дніпром умивалась...»

    Ви помилились.

    Послання «І мертвим, і живим...» було написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова.

    Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя люду. Власні спостереження й роздуми, почуття й настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі втілив у творі «І мертвим, і живим...». Закінчується послання словами: «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!»

  • «Не чваньтесь, з вас деруть ремінь, / А з їх, бувало, й лій топили».

    Ви помились.

    Послання «І мертвим, і живим...» було написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова.

    Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя люду. Власні спостереження й роздуми, почуття й настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі втілив у творі «І мертвим, і живим...». Закінчується послання словами: «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!»

  • «Обніміться ж, брати мої, / Молю вас, благаю!»

    Вірно.

    Послання «І мертвим, і живим...» було написано в грудні 1845 року в с. В’юнищах, де Шевченко деякий час проживав у маєтку С. Самойлова.

    Перебуваючи в Україні, Тарас Григорович пильно придивлявся до інтелігенції. Він прагнув пізнати її інтереси, духовні запити, рівень освіченості, ставлення до історичного минулого та сучасного життя люду. Власні спостереження й роздуми, почуття й настрої Т. Шевченко в яскравій художній формі втілив у творі «І мертвим, і живим...». Закінчується послання словами: «Обніміться ж, брати мої. / Молю вас, благаю!»

Проблему формування нації на основі біблійного сюжету висвітлено у творі
  • «Кайдашева сім’я»

    Ні.

    В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка.

    Події, описані у творі, автор тісно пов’язує з українською сучасністю. Легендарна історія біблійного пророка виходить на національний український ґрунт. Письменник писав про свій народ і тільки для нього, про що зазначає в пролозі поеми.

  • «Кавказ»

    Ні.

    В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка.

    Події, описані у творі, автор тісно пов’язує з українською сучасністю. Легендарна історія біблійного пророка виходить на національний український ґрунт. Письменник писав про свій народ і тільки для нього, про що зазначає в пролозі поеми.

  • «Тіні забутих предків»

    Ні.

    В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка.

    Події, описані у творі, автор тісно пов’язує з українською сучасністю. Легендарна історія біблійного пророка виходить на національний український ґрунт. Письменник писав про свій народ і тільки для нього, про що зазначає в пролозі поеми.

  • «Мойсей»

    Так.

    В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка.

    Події, описані у творі, автор тісно пов’язує з українською сучасністю. Легендарна історія біблійного пророка виходить на національний український ґрунт. Письменник писав про свій народ і тільки для нього, про що зазначає в пролозі поеми.

  • «Всякому місту – звичай і права…»

    Ні.

    В основу поеми «Мойсей» Івана Франка покладено біблійну легенду про єврейського пророка.

    Події, описані у творі, автор тісно пов’язує з українською сучасністю. Легендарна історія біблійного пророка виходить на національний український ґрунт. Письменник писав про свій народ і тільки для нього, про що зазначає в пролозі поеми.

Поділитись результатом

Далі
Коментарі:

Останні новини