Погони на жіночих плечах: про роботу, родину та вміння це поєднати розповідають жінки-поліцейські

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 07.03.2019 13:26
  • 0
Медіакіт сайту/ціни на рекламу

Сучасні жінки активні та впевнені в собі. Жінка-політик, військовий або поліцейський сьогодні нікого не здивує.

Жінки все частіше обирають професії, що вимагають витривалості та дисциплінованості. Жінки-поліцейські встигають доглядати за дітьми та забезпечувати затишок у будинку, працюючи на рівні з чоловіками.

Сьогодні у Старокостянтинівському відділі поліції — 80 співробітників, з них 13 — жінок. Але своїм прикладом вони заохочують і надихають інших. Журналісти Starkon.city розпитали у поліцейських про життя, професію та жіночі турботи.

Віта Маковська більше 10 років працює у відділі поліції. Вона інспектор сектору реагування патрульної поліції. В обов’язки поліцейської входить патрулювання міста та району.

— Рідні уже звикли до моєї небезпечної роботи і нічних чергувань. Як можуть, підтримують мене у прагненні реалізуватися в професії, - розповідає жінка.

Головним у своїй роботі Віта називає спілкування з людьми. 

— Звичайно, бувають і не надто приємні ситуації, але жінці легше розрулити складний випадок. Хоча все залежить від людей. Якщо людина — хам, то це не залежить від статі.  Ми в екіпажі працюємо разом з колегою-чоловіком. Коли в  колеги назріває якийсь конфлікт із правопорушником, то підходжу я. І часто порушник лояльніше ставиться до жінки. Коли ми виїжджаємо на сімейні сварки, де конфлікт створюють, до речі, не тільки чоловіки, а й жінки,  подружжя в присутності жінки вже поводяться зовсім по-іншому.

Катерина Універсал, старший інспектор з інформаційної підтримки. Дівчина уже близько року працює в поліції. Каже, що завжди мріяла про військову професію, хотіла чогось драйвового та екстремального. Катя навчалася у Львівському університеті внутрішніх справ, вона перша в родині обрала професію поліцейського.

— Мені подобається моя професія. Тут, у Старокостянтинівському відділі, я почуваюся дуже добре. Звичайно, в кожній професії є свої нюанси, тому потрібно бути готовим до різних ситуацій, але загалом я вважаю, що не помилилася із вибором професії.

На роботі Катерина освоїла квадрокоптер, який допомагає при пошуку зниклих осіб, встановленні незаконних посівів нарковмісних речовин.

— Коли я прийшла на роботу у відділ, вручили квадрокоптер, тож довелося вчитися з ним працювати. Звернулася до колег з інших відділів поліції, вони допомогли, показали, тепер і ми можемо використовувати його в роботі.

Ярослава Редька закінчила Київську національну академію внутрішніх справ і уже близько 3 років працює у Старокостянтинівському відділі поліції. Каже, що ще в першому класі визначилася з майбутньою професією і всі 11 років впевнено йшла до своєї мети. Сьогодні вона інспектор сектору реагування патрульної поліції.

— Так, робота специфічна, але дуже цікава. Мені подобається щоденне спілкування з людьми. Доводиться часто виїжджати на сімейні конфлікти, бійки, але мені здається, коли в екіпажі є жінка, то легше дається спілкування.  Уже зі своєї практики знаю, що з порушником потрібно розмовляти на тій мові, на якій він говорить з тобою. Не раз доводилось застосовувати силу, використовувати наручники. Повірте, жінка може впоратись з будь-якою ситуацією. В екстремальних випадках у жінки включається увесь резерв, а чоловіки дещо губляться.

Ярослава упевнена: жінці швидше можуть довіритись та розповісти про наболіле. Вона каже, що в  патрульній поліції потрібно більше жінок, тому що жінка — кращий психолог, уміє тонко відчувати те, що відбувається, коли йдеться про сімейні ситуації, пов`язані з дітьми.

— Звісно, дітки набагато прихильніше ставляться до жінок-поліцейських, ніж до чоловіків. Напевно, внутрішньо довіряють більше.

Працююючи у поліції, Ярослава  прагне досягти певних цілей, тож змінювати професію не планує. Хоча саме чоловіку легше просуватися кар’єрними сходами, — вважає, дівчина.

Ірина Вертела майже 8 років пропрацювала психологом у освітніх закладах. А нещодавно вирішила кардинально змінити професію. На роботі у поліції вона близько місяця. Але каже: про зміну напрямку трудової діяльності не шкодує .

— Завжди хотіла чогось екстремального та захоплюючого, але коли обирала на яку роботу змінити попередню, довго не вагалась. Проте тут  я почуваюся у своїй тарілці. У прагненні стати поліцейським мене підтримав тато, сам він колишній військовий.

А ще мамою пишається 7-річна донечка, якій дуже до вподоби поліцейська форма. Вона усім розповідає, що мама носить пістолет. Іра каже, що в її роботі головне підтримка рідних. Батьки залишаються з донькою, коли жінці потрібно заступати на нічні чергування.

— За неповний місяць роботи для себе зрозуміла одне: я повинна вдосконалюватися разом зі своєю роботою.

Олександра Зозуля у лавах поліції 12 років. Каже, для жінки дуже важко поєднувати роботу в органах із сімейним життям. Діти, чоловік постійно хочуть уваги, а в роботі поліцейських вихідних немає.

Саша продовжила справу своїх батьків: тато — полковник міліції з 28-річним стажем роботи, мама теж у свій час працювала в органах. Коли розпочалося реформування міліції, Саша була у декреті, тож потрібно було вирішувати: виходити на роботу і брати участь у новому наборі чи щось міняти у своєму житті.

— Я вирішила випробувати долю, думала, якщо пройду, то це моє і я тут залишуся, ні — буду щось змінювати. На підготовку до тестів було 2 дні, але попередній досвід допоміг пройти усі випробування.

Зараз Олександра працює на посаді інспектора сектору превенції. Каже, що їй дуже подобається робота. Але завжди на першому місці для неї залишається сім’я.

— У поліції я залишуся доти, доки вистачить терпіння моїм рідним, — посміхається Олександра.

Фото Анни Дерейчук

Коментарі:

Останні новини