«Один лікар інфекції пішов у відпустку, один перевівся у Хмельницьку міську інфекційну лікарню, один звільнився. Кому працювати? Запропонували мені. Відмовити не зміг — напевне, через почуття обов’язку. Щось схоже було у 1985 році в Афганістані», — так почалася наша розмова з Володимиром Воробчуком, лікарем-інфекціоністом Старокостянтинівської центральної районної лікарні.
Разом з дружиною він перехворів на COVID-19. Starkon.City розпитав лікаря про роботу в інфекційному відділенні, коронавірус і його ставлення до пандемії.
«Не всі медики у лікарні пройшли перевірку пандемією»
Володимир народився у селі Гальчинці Теофіпольського району. За його словами, чимало речей у своєму житті він робив спонтанно. Таким було рішення стати медиком. Ніхто з його рідні ніколи не був пов’язаний з медициною. Але одразу після 8-го класу хлопець вступив до Хмельницького медучилища. Потім була служба в армії, Чернівецький медичний інститут, і без всяких пояснень батькам та родині переїзд до Саратова, де здобув професію військового лікаря.
З 1984 року почав службу у Збройних силах, а через рік був Афган, де начальник медичного посту Володимир Воробчук перебував два роки. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
Сьогодні Володимиру — 64 роки. Дванадцять років тому колишній військовий лікар, який працював у шпиталі, прийшов у Старокостянтинівську лікарню, де очолив кабінет «Довіра» для лікування ВІЛ-інфікованих.
Не всі медичні працівники лікарні пройшли перевірку пандемією.
У травні Володимира Воробчука попросили попрацювати в інфекційному відділенні. З того часу пройшло трохи більше місяця, але цього вистачило, щоб підхопити інфекцію СOVID-19.
«Коронавірусу у Старокостянтинові не було. Ми не думали, що це з нами трапиться»
За травень COVID-19 підтвердили у 12 хворих інфекційного відділення, яких згодом перевели у Хмельницьку лікарню. Між тим почали хворіти і медпрацівники, які бjролися за життя людей.
Та тому що у нас була відсутня елементарна епіднасторога. В Старокостянтинові і районі на той час не було жодного хворого на коронавірус, і ми не думали, що може бути по-іншому. По п’ять-сім діб ми лікували хворим з двобічною пневмонією, у яких згодом виявили COVID. Інкубаційний період хвороби триває від 1 до 14 днів, от і стався витік інфекції. Тоді з 10 медпрацівників інфекції захворіли шість медсестер і я. Відділення закрили на двотижневий карантин, — розповідає Володимир Воробчук.
«Частково зник нюх, дошкуляв сухий кашель»
— Все розпочалось з відчуття слабкості, я ледве дійшов з роботи додому, — згадує лікар про перші ознаки хвороби.
Наступного дня він зробив флюорографію легень, все було у нормі. Температури теж спочатку не було, але за три дні вона зросла до 38,5 градусів, частково зник нюх, дошкуляв сухий кашель. Захворіла і дружина. Температура у неї була нижчою, але симптоми ті ж.
Продукти привозив син, який й сам працює травматологом-ортопедом у Старокостянтинівській лікарні.
— Ми знижувати температуру парацетамолом, і почали приймати азитроміцин і бромгексин. Свій перший мазок я здав ще 21 травня, але він якимось дивним чином загубився. Другий аналіз здавали вже разом з дружиною, а 27 травня отримали позитивний результат. Паніки не було, мабуть, спрацювала військова витримка. Зателефонував сімейному лікарю Галині Бегебі і ми спільно розробили план дій. Також радився з лікарями з Хмельницького і Славути. Але хвилювався за колег з інфекційного відділення — дізнався, що у двох медсестер захворювання протікає важко, а одну забрали у Хмельницьку інфекційну лікарню, — розповідає Володимир Воробчук.
«Не вистачало повітря у грудях»
Володимир пригадує: повітря у грудях постійно не вистачало.
— В якийсь момент стало так важко дихати, що я вирішив викликати швидку. Але зробив спиртову інгаляцію — взяв чотири шари марлі, полив горілкою, накладав на обличчя і вдихав. Відпустило.
Для тих, хто лікується від коронавірусу вдома, лікар радить обов’язково пити препарати для розрідження крові проти тромбозу судин — кардіомагніл, магнікор, аспірин кардіо. Хоча каже, що препаратів, які клінічно доведені для лікування хвороби, на жаль, немає.
Головне — розпізнати перші симптоми захворювання, щоб уникнути ускладнень.
«Одягнули захисні костюми і вперед»
Через два тижні хвороба відступила. Подружжя Воробчуків знову здали аналізи. ПЛР-тестування показало негативний результат, хоча, як каже лікар, слабкість відчувається й досі, та й нюх повністю ще не відновився. Але Володимир Воробчук разом з іншими медпрацівниками, які пережили СOVID-19, уже повернувся на роботу. А в інфекційному відділенні чотири нових хворих із пневмонією. У трьох з них вже підтвердили коронавірус.
— Одягнули захисні костюми і вперед. А хіба у нас є вибір? Люди важко переносять коронавірус, коли до нього додаються супутні захворювання — пневмонія, цукровий діабет, серцево-судинні захворювання. Тому раджу усім слідкувати за своїм здоров’ям та не прогавити перші прояви хвороби, — говорить Володимир Воробчук.
Лікар розповів, що в інфекційному відділенні лікарні наразі є всі необхідні медпрепарати, куплені за кошти міської влади. За час пандемії для інфекції закупили й сучасне обладнання — апарати ШВЛ, монітори стеження та центральний пульт, пересувний флюорограф.
«Ми маємо звикнути до викликів»
— Ми здолаємо цю інфекцію, але може з’явитись інша. Потрібно звикати до подібних викликів, бути обережними, дотримуватись рекомендацій лікарів. Знаєте, я у житті звик до всього. А от до смерті не можу. Здебільшого тоді, коли ще вчора здорова людина неочікувано покидає цей світ. Тому недарма кажуть: береженого Бог береже.
Володимир Воробчук зізнається: коронавірус суттєво змінив його професійне та особисте життя.
—Коли закінчив інститут, мені здавалося, що я знаю все. Але далі з’явилися ВІЛ-СНІД, лихоманка Ебола, пташиний, свинячий грип, SARS, тепер COVID — 19.
А тих, хто не вірить у коронавірус, запрошую в інфекційне відділення лікарні попрацювати санітаром.
Фото Василя Дацюка
