Перший кінотеатр було відкрито у 1895 році в Парижі. В Україні прототип сучасного кінознімального апарату винайшов головний механік Одеського університету Йосип Тимченко в 1893 році. У вересні 1896 фотограф Альфред Федецький з Харкова зняв і продемонстрував кілька хронікальних сюжетів.
А коли почали дивитися кіно у нашому місті? Дослідити це питання Starkon.city допомогли у Старокостянтинівському районному історико-краєзнавчому музеї.
Вже на початку ХХ століття у Старокостянтинові, як і в більшості повітових міст Волинської губернії, був свій кінотеатр. Він знаходився на головній вулиці міста, в невеликому приватному кінозалі під назвою «Ілюзіон». Відвідувала його верхівка громади тамтешнього Старокостянтинова.
Похід у кінотеатр був у Старокостянтинові подією
Як згадував житель міста М. П. Ботін: «Потрапити туди, для перегляду кінострічок з участю знаменитого Чарлі Чапліна і закордонних кінозірок Мері Пікфорд і Дугласа Фербекса, для нас хлопчаків було нездійсненною мрією. Найперше із-за відсутності засобів для придбання квитків. Ми вдавались до різних видумок, аби хоч краєм ока побачити крізь щілину в дверях ледь вловиме мерехтіння силуетів на невеликому екрані».
В 1932 році в Старокостянтинові був збудований кінотеатр імені Луначарського.
Кінотеатр імені Луначарського, 1932 рік
Наш земляк В. Чаговець писав: «Моїм вчителям музики був скрипаль міського кінотеатру Борис Євсєєв, який разом з піаністкою Розалією Яківною Мульман супроводжували німі кінофільми».
Під час окупації в роки Другої світової війни міський кінотеатр мав назву «Глорія».
Під час німецької окупиції у Старокостянтинові працював кінотеатр.
Після звільнення міста в 1944 році було відремонтовано і введено в дію місцевий кінотеатр, який отримав назву «Перемога».
Кіноаматори міста відремонтували приміщення, відкопали з землі заховану кіноапаратуру і на травневі свята уже демонстрували перший повоєнний кінофільм. Наприкінці 40-х років ХХ століття в місті був лише один кінопроекційний апарат із звуковідтворюючою системою, в селах фільми «крутили» без звуку.
Жителька Старокостянтинова, яка народилась в селі Лажева, згадувала: «В 56-57 роках в селі побудували клуб і почали привозити туди фільми. Квиток коштував 5 копійок, але і їх в нас, дітей, не було. Кіномеханік казав приносити ковдри чи щось інше, аби завісити вікна, тоді буде безкоштовно. Мені, дівчинці, було соромно йти в кіно з ковдрою, і тоді ми здавали курячі яйця в магазин (1 яйце — 5 копійок), і за ці гроші зрідка ходили в кіно. А мій брат з сусідськими хлопчиками брав ковдри і ходив безкоштовно на перегляд фільмів. По закінченні фільму ковдри знімали з вікон і йшли додому, потім влаштовували вечори під гармошку».
В 1956 році в селі Самчики Одеська кіностудія знімала художній фільм «Коні не винні». Ця подія отримала розголос по всьому району.
В 1961 році в Старокостянтинові споруджено перший широкоекранний кінотеатр на 500 місць. В 1965 році в районі вже працювало 76 кіноустановок, 64 з них були стаціонарними.
Кадри з фільму "Коні не винні"
Генерал-майор М. П. Ботін, коли відвідав своє місто, написав: «Не впізнати бувшої базарної площі. Тепер це культурний центр міста. Тут побудований великий сучасний кінотеатр «Мир», будинок зв’язку, універмаг...»
Цей кінотеатр впізнати вже не важко
Часи зміняються, сьогодні нікого не здивує поява афіші нового фільму.
Зникли культпоходи у кіно: немає довжелезних черг за бажаними квитками, коли люди приходили заздалегідь і вистоювали довгі черги. А ще вони спілкувались з друзями, купували морозиво, пили ситро в буфеті, а в фойє слухали музику. Зникла стара модель кінематографу, але хороше кіно ми таки любимо.
На головному фото: сучасний кінокультурний центр у Старокостянтинові.
