Лідія Ярохно: «У вишиванці все має сакральне значення»

Лідія Ярохно показала вишиті реліквії своєї сім'ї
Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 16.05.2019 13:25
  • 0

Лілія Ярохно, вчитель української мови та літератури гімназії, голова міського товариства «Просвіта» 

— Коли в далекому 1971 році я йшла на випускний вечір у Хмельницькому педучилищі у вишитій мамою сорочці, на мене дивилися перехожі, мов на архаїчне диво. А для мене цей одяг був звичним. Я завжди бачила маму і бабусю у вишиванці, на старих фотографіях бачу й досі.

Вишивками матуся прикрашала одяг, який шила нам сама, а також ужиткові речі — серветки, доріжки, портьєри. І досі зберігаю мамине рукомесло, бо від нього віє теплом і щемливими спогадами. Це вже потім я знайшла цьому пояснення: у вишивці, виявляється, усе має сакральне значення — від ниток до орнаменту, походження тканини, кількості стібків і кольору. А вишита люблячою материнською рукою річ стає оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Тому й вишивали матері своїм синам і доням сорочки-обереги, намагаючись у такий спосіб убезпечити своїх діток від усіляких життєвих бід і незгод.

Мамина сорочка

Сорочку повинна була вишити дівчина (і я ще пам’ятаю цей звичай) своєму нареченому до весілля. Вкладаючи в кожен стібок чи хрестик  свою любов, мрії й сподівання, дівчина немов закодовувала подружню вірність на довгі роки життя. Хто зна, можливо, тому й міцнішими сім’ї були? 

Ще одна вишита реліквія від бабусі

Недарма експерти вважають, що український народ намагається закодувати щастя, долю, життя та волю в орнаменті вишиванок. І саме тому, зверніть увагу, в часи великих випробувань відроджуються напівзабуті колись наші символи й обереги.

Я була вражена оповіддю однієї жінки — політв’язня радянських концтаборів, яка розповідала, як жінки-українки намагалися злиденний тюремний одяг, що знеособлював і принижував людську гідність, хоч якось прикрасити. І, шиючи собі сорочки із звичайної мішковини, прикрашали їх вишивкою із саморобних ниток, пофарбованих природними барвниками — відварами з листя, коріння, ягід, кори, додаючи сажу й іржу.

Фрагмент маминої вишивки

Сьогодні, коли Україна переживає далеко не найкращі часи, потужний сплеск інтересу до своїх правитоків-оберегів виявляється також у широкій популярності вишиванок. І хоч дехто вважає це даниною моді, «шароварщиною», дозволю собі не погодитись. Бо вважаю таке явище відродженням, хай і на підсвідомомому, може, рівні, українського духа гідності й патріотизму, прояву своєї громадянської позиції. 

Для мене вишиванка — звичний та улюблений одяг, адже це один із символів української нації.

Фото Василя Дацюка

Коментарі:

Останні новини