Кожен новий день Ольги Єрмакової із Старокостянтинова розпочинається з численних обіймів та цілунків. Вона каже, що так у її житті вже дев’ять років. Відтоді, як народилася її особлива сонячна Полінка.
Знайомлячись із журналістами Starkon. city, Поліна теж відразу посміхається. А за п’ять хвилин розмовляє з нами так, наче знала усе життя. Розповідає про свій будинок, друзів, кицьку Міру, вівчарку Діка. Роздумує, кого більше з них любить, та врешті видає таке:
— Я маму люблю найбільше. Ось так. Бо вона красуня. Це усі знають.
Їх любов безмежна
Поява на світ цієї дитини була для Єрмакових бажаною. Хоча далося це рішення для Ольги та її чоловіка Андрія непросто. Десять років тому в їхній сім’ї сталася трагедія — у автомобільній аварії загинула донька Юля. Їй було дев’ятнадцять. Через кілька місяців, не оговтавшись від болю та відчаю, Єрмакови відважуються на ще одну дитину.
І я зрозуміла — це наш вихід і спасіння.
Ольга завагітніла. Не дивлячись на пережите, почувалася добре і у призначений термін народилася вона — їхня Поліна.
Про синдром Дауна — трисомію за 21 хромосомою, виявлений у немовляти, Ользі розповіла генетик Хмельницької лікарні.
— Тут, у Старокостянтинові, мені відразу нічого не казали — не знали як, боялися. А після розмови з Наталією Олегівною мої хвилювання затихли. Вона мене не жаліла, а пояснила: якщо я матиму бажання та прикладу зусилля — житиму разом зі своєю донею повноцінним життям і буду щасливою мамою. Я їй повірила.
Дивилася тоді на свою дитину і думала: вона така красива, з великими розумними очима та милим обличчям, і все у нас буде добре. У п’ять місяців Поліні зробили операцію на серці. Маленькою вона часто хворіла, але завжди була спокійною, слухняною дитиною.
Але куди ми лишень не їздили, у яких центрах не бували. Масажі, реабілітації і постійна щоденна робота над розвитком дитини.
Я співала пісні, які знала, допомагала пізнавати своїй дитині світ і пізнавала сама.
Поліна справжня кокетка та фотомодель
— Якось один лікар, — розповідає Ольга, — який оглядав моє маля, із сумом сказав: "Що буде з цим пташеням?"
А я знала — все буде. У рік і вісім місяців Полінка почала говорити, у два — ходити. Правда, перші кроки далися їй нелегко, адже у таких сонячних діток м’язи еластичні і не дуже міцні.
Змалечку ми відвідували міський Центр раннього розвитку дитини, у два роки Поліна пішла у дитсадок "Зіронька".
Тепер Поліні дев’ять, вона учениця третього класу міської школи № 4. Має індивідуальне навчання та спільні уроки з іншими дітьми.
Почувши про своїх друзів, Поліна починає згадувати усіх. Віка, Коля, Максим, Діма... Список виходить довгим.
— Вона уміє дружити, — каже про доньку Ольга, — а якщо когось ненароком образить, плаче, хвилюючись не за себе, а за іншого.
Але вона не знає, що таке ображатися чи брехати.
— Мій чоловік — далекобійник, — розповідає далі жінка, — його часто немає вдома, адже для нас потрібно заробляти гроші. Тому ми навчилися поратися по господарству самі. Поліна вже самостійна. Та й мені допомагає — миє посуд, пилососить.
— А знаєте, — посміхається Ольга, — вона така кокетка, любить одягатися, подобатися, уміє підібрати одяг та аксесуари.
Сонячна дівчинка притягує до себе усіх людей
— А захоплення має?
— Найбільше її захоплення — то спів. А ще вона так класно танцює танець живота. Так, що я заздрю! — сміється Ольга.
І тут Поліна починає співати свої улюблені хіти. У неї добре виходить. Дівчинка має слух та голос.
Ольга — волонтер громадської організації "Яворина". З донечкою вони об’їздили дитячі будинки та притулки Хмельниччини й України. Полінка брала участь у концертах для дітей-сиріт. А ще у Ольги та Поліни Єрмакових чимало друзів. Кажуть, що ледь встигають ходити у гості та приймати гостей. Але це так приємно.
Єрмакови багато подорожують. Ольга розповідає, що її сонячній дівчинці потрібні нові емоції та враження. Поліна залюбки називає країни, де вже побувала: Болгарія, Хорватія, Польща і українське Чорне море, звісно.
— Мабуть, запитання про те, що для вас є найголовнішим у цьому житті, зайве, — звертаємося до Ольги.
Коли моя Полінка була маленькою, я написала лист для батьків, у яких народилися сонячні дітки, і віддала у пологове відділення. Це позитивна інструкція про майбутнє сімей, де є такі діти.
Мама з донькою завжди разом
І тут Ольга згадує:
— У Полінки є дар передбачення. Так, це правда. Пам’ятаю, ми були у Болгарії на відпочинку. Звичайний теплий день, а Поліна раптом каже: "Буря, буде буря!" Андрій лише посміявся. Та коли ми повернулися із Туреччини, де були на екскурсії, шезлонги плавали у воді. Або ж таке: я йду по справах і думаю вголос — а може сьогодні у тій установі не приймають? Іди, — каже Поліна, — тебе приймуть, все вийде.
— А до бабусь Поліну возите?
— Звичайно, — відповідає Ольга, — о, там особливі почуття. Я сама із Закарпаття.
— Безмежно любить Поліна і бабусю Люсю, гостювати у неї одне задоволенння для донечки.
Побачивши у журналіста Starkon.city фотоапарат, Полінка просить: давайте я вам сфотографую. А далі триває фотосесія від Поліни Єрмакової. Знімки, до речі, виходять класні.
А доки тривають наші дружні обійми з маленьким позитивчиком, Ольга називає речі, без яких життя її здається неможливим. Перше — материнство, друге — взаємна любов, а третє — сім’я, де всі разом і один одного розуміють.
— Поліна показала нам, як потрібно любити. Тепер я знаю — недарма Господь подарував мені земного Ангела.
