Starkon.City
Блог редакції сайту
19 березня 2018 12:32
19 березня свій День народження святкує поетеса, прозаїк та громадська діячка Ліна Костенко. Ліні уже 88, а її вірші такі ліричні, весняні й молоді.
Ліна Костенко - одна із перших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на рубежі 50—60-х років. Вона є автором понад 15-ти поетичних збірок, роману «Записки українського самашедшого». За історичний роман у віршах «Маруся Чурай» була удостоєна Державної премії ім. Т.Г. Шевченка.
Вгадай Ліну: простий тест на знання неповторної поезії
Пограємо з вами у гру - ми даємо стрічки з віршів, а ви вгадуєте - це поезія Ліни Костенко чи іншого автора.
Мені так добре, стіни такі отчі,
Такий у серці невимовний щем!
І тільки чую — набрякають очі,
Як хмари, перегущені дощем...
Не так серце любить, щоб з ким поділиться,
Не так воно хоче, як Бог нам дає:
Воно жить не хоче, не хоче журиться.
«Журись», – каже думка, жалю завдає.
Ще поки можу, але вже не можу,
настала черга й на мою зорю,
чи біля тебе душу відморожу,
чи біля тебе полум'ям згорю.
Надходить ніч. Думки у неї хмарні.
Бринить дорога на одній струні.
Нічного міста вафельки янтарні
тихенько тануть десь удалині.
Щось нове у серці забриніло,
Мов сп’янило запахом суцвіть,
Будить думку і бадьорить тіло,
Але що — не можу зрозуміть…
Я губ твоїх дихання п’ю,
як промінь сонця — роси ранні,
і у очей твоїх сіянні
я бачу душу всю твою.
Я в людей попрошу тільки віри
в кожне слово, почуте від мене,
в кожний погляд очей моїх сірих,
в кожну ласку рук нестудених.
Ти снишся мені - і збігаються кола
і віддаль, неначе в термометрі ртуть,
ховається в шпару - і ось воно, поле,
і ось вони - зустрічі - з мертвих встають.
Долі-ворожки, тасуючи дні,
до покупців горнулись.
Долі самі набивались мені.
І тільки одна відвернулась.
Лежать сніги. Я виглядаю весну.
Вона десь там, де змерзли солов'ї.
Вона іде... І я тоді воскресну.
Я жду її. А може, не її.
Я жду себе. Не знаю, чи діждуся,
бо це ж не я в ці тоскні вечори!
Поділитись результатом
