Несподіваний 5 топ-міст, які радить відвідати письменниця Анастасія Левкова

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter
  • 02.02.2018 23:07
  • 0

Письменниця і журналістка зі Старкона Анастасія Левкова, автор книги «Старшокласниця.Першокурсниця», сама живе на два міста – Київ-Львів. Побувала в багатьох країнах Європи. Хоча великою мандрівницею себе не вважає.

— В цьому огляді 5-ти топ-міст я не розповідатиму про ті, які вважаю чотирма найважливішими полюсами України – таким-собі must-visit для кожного українця: Київ, Львів, Одеса, Харків. Натомість розкажу про ті, які не must, але є для мене цікавими й відчуттєвими – Анастасія Левкова.

Берлін

Попри те, що найкомфортніше за кордоном я почуваюся у Польщі та Франції, улюблене моє закордонне місто – Берлін.

Здається, саме тут – столиця Європи. Перше враження про Берлін було таким: це – величне місто. Мій друг, який мешкає у Берліні вже кілька років, заперечив: «Це велике село. Ти не помітила, скільки тут дикої зелені?".

Пізніше я помітила й дику зелень. Але оце розмаїття – величної архітектури й дикої зелені – також служить ідеї столичності. Столиця – це, зокрема, й та, що не цурається природи та дбає про неї.

Урбаністика Берліна комфортна й естетична. Це місто, у якому – рідкісний випадок! – сучасна архітектура органічно вписується в історичну забудову, будівлі останніх десятиліть пасують до тих, що збереглися з попередніх епох.

Саме в цьому місті – найбільше скупчення музеїв у світі. З них я відвідала близько 10-ти. Кожен пам'ятаю до деталей. Навіть попри те, що за багато років подорожей втомлена музеями й надаю перевагу тому, щоб осягати місто з вулиць, а не з речей, зібраних у приміщеннях, саме у Берліні хотіла б відвідати й інші музеї.

Мурали на залишках Берлінської стіни З особистого архіву Анастасії Левкової

Саме це місто – уособлення Європи розділеної та Європи неподільної. Переосмислення своєї історії німцями – дуже гарний приклад і для інших націй, і відчути це можна якраз у Берліні.

Венеція

Саме слово «Венеція» одразу викликає асоціацію з чимсь дивовижним. Хіба ж це не диво – місто на воді?! Бажання туди потрапити зародилося в мене тоді, коли читала роман Юрія Андруховича «Перверзія» (цікаво, що він писав його, ще не бувши на той час у Венеції). У «Перверзії» все зображено, з одного боку, іронічно, а з іншого – романтично.

Венеція - місто на воді

Реальна Венеція виявилася не гірша за описану. Вона справді дивовижна, така, що важко повірити в її існування: будинки просто на воді, в безпосередній близькості до неї, без обману. Пам’ятається безліч мостів, запах морської солі в повітрі, дворики, завулки, вузюсінькі вулички, що двом людям у них не розминутись, а також – тьмяні кольори будинків, їхня законсервована обшарпаність. Венеція – передусім місто-музей, а не місто, в якому вирує повсякденне життя. Тобто життя вирує, але передусім спрямоване на обслуговування туристів. Хоча… Що я знаю про життя справжніх венеціанців? Мрію колись дізнатися.

Євпаторія

Я довго думала, чи розповідати про кримське місто, – адже Крим зараз окупований. Проте, дякувати Богові, пам’ять про Крим не затерта. Про окуповані міста варто пам’ятати і, якщо була любов до них, то не відкидати її. Міста – це не політичні влади, а вулиці, будівлі й багато поколінь людей, що жили тут протягом віків.

Євпаторію я ще часто називаю Кезлевом – це кримськотатарська назва міста, змінена в 1940-х роках, після депортації кримських татар. Євпаторія – найбільш мультикультурне місто Криму. Тут на сусідніх вулицях розташувалися мечеті Джума-Джамі, православна церква Святого Миколая, вірменська церква Сурб-Нікоґайос, себто теж святого Миколая, синагога Егія-Копай. Тут є також Текіє (монастир) дервішів (XV-XVI століття) – притулок мусульманських монахів і турецькі лазні.

Кераїмська кенаса у Євпаторії

Тут один із трьох найкращих кримськотатарських ресторанів Криму – «Джеваль», ціле ресторанне містечко, приємне на вигляд, на відчуття і на спілкування з офіціантами – принаймні так було ще у 2014 році.

Шкодую, що побувала тут надто пізно. Якби знала про принади Кезлева раніше, то їздила б сюди раніше щороку й рекомендувала б друзям. Якщо/коли Крим звільниться з-під окупації, то найперше хотіла б відвідати в ньому два міста: Бахчисарай і Євпаторію.

Луцьк

У Луцьку я почуваюся як у закутку Батьківщини. Для мене це, мабуть, найзатишніший закуток, найвіддаленіший від геополітичних негараздів. Нині це місто дуже спокійне, при цьому тут є чимало цікавинок: замок Любарта, лютеранська кірха, музей Волинської ікони (з відомою іконою Холмської Чудотворної ікони Богородиці). Мій улюблений квартал – коли перейти від вулиці Лесі Українки через Ковельську – там починається, власне, історія й мультикультурність: православна Покровська церква, музей Лесі Українки, Вірменська церква, кафедральний костел Апостолів Петра й Павла, синагога, трохи вбік є будинок, де колись розташовувалося Луцьке братство, а в інший бік – замок Любарта з музеями дзвонів та книжок.

Луцьк. Будинок у стилі фахверк

Крім того, у Луцьку жваве культурне життя – фестивалі (найбільш яскраві – Ніч у Луцькому замку, Бандерштат, Арт Джаз), інші культурні заходи протягом усього року.

У Луцьку я маю з ким прогулятися, але завжди лишаю собі трохи часу, щоби пройтися улюбленими місцями самій, щоб розмови з кимось не відволікали від спілкування з самим містом.

Суми

Ви знаєте щось про Суми? Були там?

Для багатьох українців слово «Суми» не викликає жодних асоціацій, на відміну від слів «Львів» або «Ужгород». Але це не означає, що тут нема на що дивитися, – у місті є свої цікавинки, гідні відвідування.

По-перше, в Сумах багато муралів – тут картини і з Леонардо да Вінчі, і з Густава Клімта, і з інших відомих і невідомих художників. Розписи на будинках тут на кожному кроці, принаймні в центрі.

У Сумах не зосереджено стільки грошових ресурсів, скільки у столиці чи великих містах на кшталт Дніпра (яке теж дуже люблю й шаную), а проте тут є люди, які намагаються зробити своє місто цікавішим, привабливим, затишним для життя.

Тут відбуваються фестивалі на кшталт фестивалю духових оркестрів «Сурми Конституції», органної музики «Органум», барокової музики Бах-фест, симпозіум ленд-арту в Могриці (село недалеко від Сум), минулого літа відбувся фестиваль урбаністики та джазовий фестиваль. Це маленькі фестивалі. Але завжди запрошують когось з інших міст чи країн. Тут також є прецікавий музей сумського колекціонера й фотохудожника Сергія Гуцана з археологічними знахідками з часів іще до нашої ери, зі світлинами та предметами побуту кінця ХІХ – початку ХХ століття й давнішими… Дуже цікаво!

В музеї Сергія Гуцана у Сумах

А ще, повітря у Сумах видалося мені дуже, дуже чистим і свіжим – на відміну від звичного мені київського чи львівського.

Коментарі:

Останні новини