Про план першочергових справ після війни та ПЕРЕМОГИ ми запитали у старокостянтиніців. Відповіді нас щиро здивували і порадували.
Людмила Власова, вихователь
Я свято вірю у Перемогу над московською ордою і, саме тому, не після війни, а після Перемоги! Я низько вклонюся кожному захиснику за подвиг, подякую усім матерям наших Героїв, обійму усіх рідних і разом з українським народом почнемо будувати нову вільну правову Державу. Піду гуляти квітучими вулицями рідного міста та відчувати смак радості і Перемоги.
Алла Васьковецька, психолог
Я побачусь із усіма своїми друзями, колегами, які по всіх містах України, які працюють, волонтерять, або були змушені покинути свої міста у зв'язку із бойовими діями.
Оксана Каленик, директор підприємства
Зберемо усю родину наговоримось, і набудемось разом досхочу!
Віктор, підприємець
Реалізую свою давню мрію. Це буде не якийсь бізнес проект, як япланував до війни. Тепер моє починання однозначно матиме соціальне спрямування.Хочу зробити користь для своєї держави та своїх людей. Переможемо - побачите самі.
Олена Журавльова, працівник культури
Я обов’язково буду розповідати новітню героїчну історію нашої славної щасливої України.
Олена Марцинківська, кухар
Ніколи не буду тримати нових речей на потім - ні посуду, ні білизну, ні одяг. Під час війни зрозуміла, що треба жити тепер!
Лілія Шнейдерова
Не після війни, а після перемоги, а УКРАНА обов’язково ПЕРЕМОЖЕ, я буду плакати, святкувати та влаштую дитині справжні канікули.
Антон Поліщук, військовослужбовець
Я вірю в ПЕРЕМОГУ, у мене дуже багато планів, але не хочу загадувати наперед. Можливо після війни мені захочеться зовсім іншого.
Віктор Сміловський, пенсіонер
Я збираюся жити, дихати на повну, піти нарешті на риболовлю і не оглядатися назад.І так буде, бо ми усі цього дуже хочемо.
Ольга, волонтер
Я обіцяю, що після війни я ніколи не буду перейматися через дрібниці чи скаржитися на життя, я буду цінувати прості моменти, більше часу приділяти дітям та близьким. Та обов’язково пройду курс самоборони чи щось типу карате . Буду вчитись по новому жити та сприймати світ.
Альона Болкун, вихователь
Після війни я перш за все подякую Господу за ПЕРЕМОГУ. Потім “задушу” в обіймах своїх дітей, свого коханого захисника. Йдучи вулицями найкращого, найулюбленішого, найпрекраснішого міста, обійматиму наших непереможних хоробрих захисників та захисниць. І, звичайно, загадаю бажання - щоб більше не було війни в жодній країні світу!
