Перед тим, як спілкуватися із жителями нашого міста, журналісти газети відслідкували, як змінилося у воєнний час життя українців загалом.
І ось на яке дослідження ми натрапили
Українці віком від 18 до 50 років з активною життєвою позицією (47%) не відчувають розпачу чи апатії в умовах війни. Більшість з них зараз мають роботу.
Про це свідчить опитування соціологічної групи "Рейтинг" від 19 березня.
Із загальної кількості громадян, які мають активну життєву позицію, 43% складають жінки, а 51% – чоловіки.
Найбільш впевнені у власних силах під час подолання життєвих труднощів молоді люди віком до 35 років (53%) та особи середнього віку (50%). На це впливає і наявність зайнятості в умовах воєнного стану – дистанційної (66%) або ж повноцінної (60%).
Третина респондентів, з яких 25% чоловіків та майже 40% жінок, стверджують, що зараз в своєму житті майже нічого не вирішують.
Водночас 18% опитаних українців знаходяться десь посередині між активною та пасивною життєвими позиціями.
На своєму телеграм-каналі журналісти Starkon.city традиційно провели опитування про адаптацію старокостянтинівців до воєнного часу. Результатом (на фото) ділимося з читачами.
Що змінилося для жителів громади від початку російського вторгнення - запитуємо далі.
Олеся Солончук
- Моє життя зупинилося 24 лютого. Тепер за кожен прожитий і наступний день я дякую Богу. Але найбільше мене турбує майбутнє наших дітей. Адже маю сина- випускника.
А ще маю непохитну віру в нашу ПЕРЕМОГУ і знаю, що все буде УКРАЇНА!!!
Юля Григорук
- Що змінилось у моєму житті? Безумовно - це матеріальні цінності на духовні. І змінилися вони докорінно. Те, що раніше вважалося важливим, втратило свою особливість, а саме - рівень доходів, кар’єра, успіх.
А насправді виявляється, що істинною цінністю є любов до оточуючих та Батьківщини, дружба, взаємна підтримка, життя для тих, кого любиш.
Наталя Франко
- З початку війни вимушені були переїхати зі свого будинку до батьків. Працюємо як працювали, звичайно, роботи не багато, тому що зараз не до святкувань і оформлення не замовляють. Квіти звісно в попиті, багато маємо замовлень з-за кордону, всі хочуть привітати близьких, що залишились в місті.
На жаль, доводиться давати квіти і на сумні події, які виснажують як фізично, так і морально.
Ліля Кондратюк
- Напевне, як і у кожного, з’явилося постій-не відчуття тривоги, незахищеності. Намагаюся тримати себе в руках заради рідних, аби вони не відчували занепокоєння. Розумію, що маю бути опорою для батьків та маленького сина. А ще я вкотре переконалась, які добрі та щирі наші люди. Саме в них наразі черпаю силу та витримку.
Думаю, теплі людські стосунки та взає-модопомога тепер вийшли на перший план у багатьох українців.
Алла Хоровко Доманська
- З початком повномасштабної війни росіі проти України ми всі, і я в тому числі, однозначно відчули зміни в свому звичному житті, адже тепер жоден з нас не взмозі керувати ситуацією, війна - це глибока криза, непередбачуваність, нестабільність, війна - це біль, відчай, безпорадність, але водночас і оголення всього доброго і поганого, що було в твоєму житті.
Війна - це однозначно випробовування, в якому сильний стає ще сильнішим, а слабкий ще більш безпорадним.
Дай Боже нам всім гідно дочекатися нашої Перемоги і миру, вижити та вціліти!
