До війни він не знав, що в Україні є таке місто - Старокостянтинів. У мирному житті Сергій Дудай із селища Серхів Камінь-Каширського району Волинської області займався столярництвом, радів успіхам дітей, посміхався дружині, доглядав маму.

Тепер він солдат - стрілець-зенітник 7 бригади тактичної авіації імені П.Франка.

І тепер Дудая у бригаді знають - під час чергової ракетної атаки точним вистрілом з ПЗРК йому вдалося збити російську ракету.

Журналісти газети познайомився з героєм ближче і розпитали про службу та той день, який пам'ятатиме все своє життя.

46-річний волинянин мобілізувався до ЗСУ у квітні 2022 року. Після навчального центру потрапив у наш гарнізон.

"До війни я й не знав, що в Україні є таке містечко і така бригада. А тепер я тут!", - усміхаючись, починає розмову Сергій Миколайович.

А ми розпитуємо, як для нього розпочалася війна. Це питання стало вже якимось звичним у розмові з героями публікацій.

Про початок повномасштабного вторгнення Сергія Дудая повідомив брат. Чоловік одразу зрозумів, що піде захищати рідну землю, проте ще деякий час залишався удома - потрібно було доглянути немолоду маму.

Досвід служби мав, 27 років тому служив у лавах Національної Гвардії України, тож мобілізувався і на початку травня опинився у бригаді. З Волині їх приїхало троє, тож разом із зем-ляками розпочав службу. Каже, швидко зрозумів - потрапив до своїх. З побратимами одразу склалися дружні стосунки, в усьому відчувається підтримка і взаємоповага.

Запитуємо, а чим різняться наші області, чи є відмінності між Хмельниччиною та Волинню та їхніми мешканцями.

- У нас більше лісів. Так, лісу тут мені не вистачає, але у вас більше річок. А люди однакові - щирі, справжні, ми ж усі українці!, - відповідає волинянин.

А далі Сергій Миколайович згадує той день, коли йому вдалося збити ворожу ракету.
Це було 15 листопада, під час масштабної повітряної тривоги, коли росія запус-тила десятки ракет по українських містах.

"Час був… надверчір'я. Приблизно 16 година. Ми отримали координати. Через секунди ракета мала бути на зовсім близькому метражі. Часу на роздуми не було. Але у небі були наші літаки, і це зупиняло. Втім, за мить ми зрозуміли: літаки у іншому боці. Командир батареї Анатолій Панчук гукав: стріляй. Я виконав наказ. Через 12-15 секунд почув вибухи у небі. Земля була спокійна, не вібрувала. Це означало, що ракета взірвалася в повітрі" - розповідає Сергій Дудай і додає, що не вірив, що влучив у ціль, лише дуже хвилювався, щоб люди не постраждали.

Згодом дізнався, що в одному з сіл громади тутешні мешканці знайшли уламки ракети. І Слава Богу, ніхто не постраждав! На другий день командир батальйону підтвердив попадання у ворожу ракету.

Указом Президента України від 24 січня 2023 року №34/2023 - солдата Дудая Сергія Миколайовича "За особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" нагороджено орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

А вдома скромного волинянина чекають дружина Валентина та двоє дітей - 18 річна доня Яна та 14-річний син Богдан. Солдат Дудай упевнений: буде Перемога і він повернеться до рідних, і до мирних справ.

- Потрібно дітей піднімати, про рідню піклуватися. Потрібно жити далі, жити у мирній спокійній рідній Украні. І такий день настане. Вже скоро! - каже захисник, а ми йому, як і кожному, хто боронить Україну, дуже-дуже віримо!

Фото: Олександр Вітрук

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Starkon.city і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу».
Читайте нас в Google News.Клац на Підписатися