У день, коли минуло два роки від повномасштабного вторгнення загарбника на українську землю, 24 лютого 2024 року, на Київщині відкрили пам'ятник двом кавалерам Ордену «За мужність», пілотам 7 бригади тактичної авіації імені Петра Франка майору Куликову Дмитру Олександровичу та майору Савчуку Миколі Володимировичу.
Пам'ятник звели у селі Фарбоване Київської області Бориспільського району, на місці падіння літака та загибелі льотчиків.
Аби вшанувати пам'ять загиблих пілотів, на знак їх подвигу відкрили пам'ятник Героям. На мітинг приїхала делегація зі Старокостянтинова - рідні загиблих пілотів, їх побратими, військовослужбовці бригади.
Біллю в серцях присутніх відгукувалися ті спогади.
Дмитро Олександрович Куликов народився 18 серпня 1982 року у селі Привілля, Слав’янського району, Донецької області. Вже майже через рік, 25 квітня 1983 року, у місті Маріуполь, Донецької області, народився Микола Володимирович Савчук. Обидва пілоти після школи вступили до Харківського університету Повітряних Сил, де вперше і зустрілись, не знаючи заради якої величної справи їх намагається об’єднати в одну міць доля.
Після закінчення університету доля знову пов’язує їх у місті Старокостянтинів. Бомбардувальна авіація... Перенавчання, пристосування до нового місця, подолання самих себе, і ось вони у кабіні одного літака-бомбардувальника Су-24М.
Протягом своєї льотної кар’єри пілоти неодноразово залучались до різного роду навчань, як в Україні, так і за кордоном, відправлялись у відрядження до різних країн НАТО. У роки АТО/ООС вони несли бойове чергування на оперативних аеродромах і залучалися до виконання бойових завдань. У 2021 році у складі повітряної колони, як одні з кращих льотчиків бригади, брали участь у параді з нагоди 30-ї річниці Незалежності України.
До слова на мітингу запросили командира 7-ої бригади тактичної авіації імені Петра Франка полковника Євгена Богдановича Булацика. Бойовий командир розповів про події того дня.
24 лютого 2022 року - день, який став шоком для усіх. Але пілоти Дмитро Куликов та Микола Савчук не мали часу на роздуми, на те, щоб забезпечити безпеку своїх дружин та дітей, вони залишили їх удома, в Старокостянтинові, не знаючи, що вже ніколи не побачать тих, хто був усім життям...
Колона з російських танків, броньованих машин, машин забезпечення перетнула державний кордон України у Сумській області та рухалася на захід, у сторону столиці. Близько 19:00, 24 лютого 2022 року, екіпаж бомбардувальника Су-24М - льотчика майора Куликова та штурмана майора Савчука - отримують наказ на виліт по знищенню колони, яка щільно йде до своєї кривавої мети та не вірить у те, що хтось може її зупинити. Бизько 20:20 - удар, колона вже палає, детонує та все більше і більше перетворюється на металобрухт. А літак наших Героїв став легшим на сім з половиною тонн.
Здавалося б, найважливіше вже зроблено. Та залишалось найважче - звільнитись від ракети, яка йшла слідом за літаком. О 20:40 підлому плану рашистів все ж судилося здійснитись. На жаль… Ракета наздогнала літак. Подих усіх тих, хто чекав літак на аеродромі Старокостянтинів, зупинився. Зв’язок з літаком втрачений. Як? Чому? Багато питань, жодних відповідей. «Хоч би встигли катапультуватись!» - думав кожен про себе. Але на жаль…
Хвилиною мовчання та військовим салютом присутні вшановують пам'ять пілотів Героїв.
А далі - хвилюючі виступи дружин загиблих: Юлії Куликової та Олександри Савчук, товаришів та побратимів пілотів, і відкриття пам'ятника.
До освячення пам'ятника та спільної молитви запросили Благочинного Яготинського благочиння Київської єпархії Православної Церкви України отця Володимира Лещенка та військового капелана 7-ої бригади тактичної авіації імені Петра Франка молодшого лейтенанта капеланської служби Володимира Часковського.
До встановлення пам'ятника та проведення його відкриття долучилась велика кількість представників Яготинської територіальної громади та місцевих підприємців, за що командування та особовий склад 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка їм безмежно вдячні.
Фото: начальник служби зв’язків з громадськістю 7 Бригади тактичної авіації імені Петра Франка капітан Олександр Вітрук
