Сьогодні в Україні – День вишиванки. День, коли українці надягають свої найкрасивіші вишиті сорочки, заявляючи усьому світові, що вони – представники українського народу, який був, є і завжди буде і що українську історію, культуру, українську душу не знищити нікому.
Вишиванку ще називають своєрідним кодом нації, символом приналежності до роду, оберегом, який символізує любов, сім'ю, вірність, благополуччя та процвітання. Споконвіку вишиванка була предметом сакральним, бо її візерунки мали магічну силу. Її одягали і в радості, і в часи смутку. Найкращу берегли для найурочистіших подій. За прадавніми переказами, вишиванки оберігали їх власників від усього лихого.
Якими були старокостянтинівські вишиванки у ХІХ-ХХ столітті, розповідаємо і показуємо далі.
Фото: 24 квітня 1943 року, освячення кошиків біля Храму Пресвятої Богородиці в Старокостянтинові
Ще кілька століть тому вишитий одяг з легкістю замінював паспорт українцеві. Характер вбрання та орнаменти на сорочці безпомилково вказували на соціальний та майновий стан людини, її регіональну приналежність.
Уявіть собі: за візерунком на вишиванці можна було легко встановити чи у шлюбі жінка, скільки у неї дітей, чи добрий чоловік та чи велике господарство. Часто жінки навмисне трохи підтикали поділ плахти, аби було видно орнаменти по низу сорочки.
Фото: фото дівчини з Хмельниччини, знайдене в інтернет-архівах, рік невідомий
Кожна українка вміла вишивати, адже це було не лише заняттям, а й обов'язком. Зазвичай вміння вишивати визначало соціальний статус. Стародавні вишиті сорочки виглядали неабияк вражаюче, а кожна з них була наділена сакральним значенням.
Фото: Сорочка жіноча. ХІХ ст. Старокостянтинівський повіт. Експонат краєзнавчого музею
На Старокостянтинівщині здавна любили вишивати білим по білому або створювали візерунки, у яких переважав червоний колір.
Перша світова війна, на жаль, суттєво вплинула і на культуру. Геометричні орнаменти змінилися рослинними.Стародавня заволоч змінилася на баварський хрестик.
Фото: Візерунок "ружі". Старокостянтинівський повіт. Експонат краєзнавчого музею
Відомо, що рятувала вишиванка українців в голодомор – її обмінювали на хліб. Аби зберегти пам’ять для майбутніх поколінь, навіть закопували в землю.
Фото: Сорочка жіноча. Великі Мацевичі. ХІХ ст. Експонат краєзнавчого музею
Найкращий оберіг – вишита сорочка, бо вона захищає не тільки тіло від хвороб, але й душу від злих духів.
Фото: Сорочка жіноча. Ладиги. ХІХ ст. Експонат краєзнавчого музею
Вишивати бралися тільки жінки, адже саме вони дарували виробу потужну позитивну енергетику, а вишиванка символізувала добро, вірність та любов. Це ремесло матері передавали своїм донькам, бабусі - онукам. Традиційно, перш ніж почати вишивати, жінка постилась, молилася і мила руки.
Фото: Сорочка жіноча. Сковородки. ХІХ ст. Експонат краєзнавчого музею
Фото: Сорочка жіноча. Старокостянтинівський повіт. ХІХ ст. Експонат краєзнавчого музею
Фото: Сорочка чоловіча. Великі Мацевичі. ХІХ ст. Експонат краєзнавчого музею
І до тепер старокостянтинівці люблять і цінують власні вишиті вироби. Залюбки одягають їх на урочисті події, а в День вишиванки місто стає барвистим від вишитого одягу.
