Під час війни шкільна освіта стала не лише викликом, а й справжнім випробуванням на стійкість для вчителів, учнів, батьків та керівників навчальних закладів Старокостянтинівської громади.
Майже півтора роки тому Старокостянтинівський ліцей імені Михайла Рудяка, взявши на себе відповідальність за один із найбільших освітніх осередків міста, очолив Сергій Анатолійович Чернега.
Як минув для ліцею 2024 рік, які проблеми довелося здолати, і які вони, сучасні учні — про все це і не тільки у нашій розмові з директором ліцею.
Сергію Анатолійовичу, розкажіть про себе, свою родину, свій професійний досвід.
- Родом я з мальовничого села Губча. В освіті уже більше 20 років. Педагогічну діяльність розпочав у 2000 році, коли після закінчення Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету, прийшов викладати історію у Пеньківську школу. Потім була ще одна вища освіта. Через два роки очолив загальноосвітній навчальний заклад у своїй рідній Губчі, де пропрацював 14 років. Третю вищу освіту - публічне управління та адміністрування здобув у Львівській політехніці, вже очолюючи Старокостянтинівський районний відділ освіти, в якому працював з 2016 року і до реформування району та створення громад. Фактично до ліквідації відділу освіти у 2021 році. Мав невеликий, але корисний досвід роботи консультантом у Хмельницькому міському департаменті освіти . А у травні 2023 року прийшов у Старокостянтинівський ліцей імені Михайла Рудяка.
І родина у нас учительська. Дружина Наталія Володимирівна за освітою педагог, також навчає дітей. Донька Богдана, попри наші застереження, пішла по шляху батька - навчається на 4 курсі історичного факультету педагогічного університету у Вінниці, а син Сергій – студент лінгвістичного факультету (англійська та німецька мова) Київського національного лінгвістичного університету.
Очолити ліцей під час війни - як це, пригадуєте, як прийшли у ліцей, що запам’ятали найбільше?
- Хвилювався, звісно. А потім побачив колектив – розумних високо освічених людей, і діти – діти неймовірні. І зрозумів – все буде добре. Згодом відчув ще й неабияку працьовитість педагогічного складу, творчу заглибленість і сучасний підхід вчителів до викладання. А невдовзі зробив для себе неймовірно приємне відкриття: навчальний заклад математичного спрямування, де часто звучить мова цифр, має душу! І відчув, ще більшу відповідальність за усе, що відбувається у цих стінах. А зараз я маю упевненість: наш ліцей - найкращий на теренах Старокостянтинівщини, і не тільки.
Йдучи коридорами, звернули увагу на те, що Ви знаєте учнів по іменах. Це професійна вчительська пам'ять чи щось інше?
- У нас є контакт, дуже багато емоційного спілкування на різні, часом далекі від уроків теми, і я люблю дітей. Моя думка така: якщо учитель каже, що є погані діти, то це говорить лише про його низький професійний рівень і це випадкова людина в освіті. Я взагалі ставлю перед собою інші задачі: якщо дитина вчиться, батьки наймають їй репетиторів, то це добре, але набагато цікавіше навчити того, хто не має до науки великого бажання. Зможеш – от тоді й доведеш собі, що вчитель.
- Я дійсно багато спілкуюся з дітьми, і те, що знаю імена, то виходить природно. На своїх уроках, а я ще викладаю історію і основи правознавства, даю дітям аналізувати і висловити свою думку, особливо сперечатися на складні теми простими словами. Особисто для мене діалог з дітьми – дуже корисний досвід. Сучасний учитель має знати щонайменше в десять разів більше ніж його учні, і не тільки по предмету. Сьогоднішні діти такі, що це завдання для педагога із зірочкою. У них непомірна кількість запитань, які вони не соромляться задавати. І ти не будеш цікавий учням, якщо не розбиратимешся у темах, які цікавлять саме їх!
А як учителю це все осягнути та встигати?
- Мабуть, треба ставити перед собою плани, виходити з зони комфорту і рости разом з дітьми. Ну, наприклад, у нас в сім’ї є така традиція: на фініші року кожен пише 10 завдань, які має виконати впродовж нового року. Одне з них, приміром, прочитати щонайменше 10 нових книг.
Так і у професійному плані: учитель має зрозуміти, що немає межі вдосконалення, і він перший, хто має сам собі доводити, що здатен бути тим, хто може навчити.
Я взагалі вважаю, що цей час лихоліття, війни легше пережити, коли є план. На Старокостянтинів летять «шахеди», ракети, лунають тривоги, немає світла, а у тебе в голові чіткий план. І тоді руки не опускаються! Навпаки, після його реалізації на душі стає світліше!
Яким було Ваше перше нововведення в ліцеї?
- Я така людина, що, як то кажуть, не рублю з плеча. І коли ти приходиш у такий усталений колектив, маєш поважати його надбання. Тому, у плані якихось змін діяв покроково і демократично. До обговорення своїх пропозицій залучив батьків, дітей, учителів.
З того, що нам вдалося – це запровадження в одному з 5-х класів додаткового вивчення іноземної мови, що послідовно перейде у старшій школі у ще один профіль.
Хоча у нашого ліцею профіль математичний, враховуючи, що у 2027 році в Україні завершується реформа освіти і ми переходимо на 12-ти річне навчання і старша школа буде обов’язково профільною потрібно вже змінювати підходи до навчання у старшій школі. А ми ввійшли до переліку профільних закладів, тому маємо бути конкурентно спроможними і зробити усе, аби наші учні мали змогу обирати різні профілі – і математичний, і економічний, і природничий і філологічний. Для впровадження цих профілів в нас є і матеріальна база і головне – висококваліфікований професійно-підготовлений педагогічний колектив.
Також для 5-6 класів ми започаткували допрофільну STEM-освіту. Це новий підхід до організації навчання, який поєднує науку, технологію, інженерію та математику. Але базою для набуття таких знань є проста та доступна візуалізація наукових явищ, і це, звісно, цікаво учням.
Тобто основне завдання – поступове розширення кількості профілів на тій хорошій базі, яку маємо. А от амбітна мета - залишитися найкращим закладом у громаді. Слово найкращий я кажу тут не дарма. У цьому навчальному році ми набрали 4 перших класи – це найбільше. На наступний навчальний рік плануємо три перших класи, просто на більшу кількість класів не вистачає приміщень. На сьогодні батьки вже записали 25 діток на наступний рік. У нас найбільша наповнюваність по початковій та середній школі в громаді. Загалом сьогодні у ліцеї навчається 882 дитини, учительський склад – 66 педагогів.
А що стосується матеріальної бази?
- У цьому плані нам продовжує допомагати родина Рудяків. Завдяки їхній підтримці вдалося виконати ремонтних робіт на понад 500 тисяч гривень, ще близько 500 тис. використано на сучасне комп’ютерне обладнання та обладнання кабінетів. І ця підтримка триває! А спільно з управлінням освіти нам вдалося реалізувати грант США, завдяки чому змогли провести ремонтні роботи в туалеті для хлопчиків.
Багато років Старокостянтинівський ліцей імені Михайла Рудяка тісно співпрацював з вишами України, а як тепер?
- Війна внесла свої корективи у партнерство ліцею з кращими вищими навчальними закладами України. Але попри те, наших учнів раді бачити виші, яким відгукується математичний профіль нашої школи: КПІ, Державний податковий університет в Ірпіні, Харківський авіаційний університет. Дуже багато наших випускників вступають на бюджет до цих та інших престижних вишів України.
А взагалі, ліцей під час війни. Поговорімо про патріотичний чинник.
- Ліцей завжди був патріотично налаштованим закладом. Але разюче впадає в очі те, як подорослішали діти… Якщо раніше проведення тих чи інших заходів було ініціативою учителів, то зараз все йде від дітей. Всі ідеї збору коштів, проведення ярмарок, волонтерських акцій – ініціатива наших учнів. Вони від початку до кінця в цьому процесі – організовують акції, збирають кошти, вирішують, кому їх надати – наприклад, у підрозділи своїх знайомих, що воюють на фронті, учнів які навчалися в нашому закладі, нашому ППО чи у нашу авіаційну бригаду. А ми, і особливо батьки, звісно, раді підтримати і допомогти в організації та звітуванні.
Учні ліцею можуть просто зайти у кабінет до директора чи їм доведеться чекати?
Поза чергою звісно. З будь-яких питань.
А з якими питаннями найбільше звертаються?
- О, у них насправді тисячі питань! Ну, по перше, вони хочуть, щоб з ними рахувалися, щоб на їхню думку зважали, діти хочуть рівноправних відносин. Ну і діти хочуть кращих умов. Наприклад, лише облаштували сучасний туалет для хлопців, до мене одразу звернулося тридцять дівчат. Кажуть, що за дискримінація, ми такі ж самі! Що ж, цей рік думаємо, як зробити кращі умови для дівчат.
Як пройшов для ліцею 2024 рік?
- Рік був напруженим, непростим. Це був рік тривог, коли в моменті ставало дуже жаль дітей, які після безсонних ночей приходили до школи… Коли зривалися уроки, діти разом з учителями йшли у пристосоване просте укриття, яке не може повністю убезпечити…Коли через російську агресію зменшувалася продуктивність праці і в учнів, і в вчителів.
У 2024 році ми нарешті вийшли з важкого періоду онлайну. До речі, я категоричний противник дистанційного навчання. Має бути контакт, розмова в класі, живе спілкування, розваги.
І попри усі виклики 2024 був цікавий, ми з ним справилися, прийшли до його закінчення з гарними результатами, наші учні вкотре довели свої хороші знання, матимуть багато відзнак і медалей, ми знову здобудемо понад 100 призових місць різного рівня.
Ви говорите про це з таким захопленням, наче маєте спортивний інтерес...
- Дух змагання присутній завжди. І спорт люблю. Поза роботою це баскетбол (зараз більше по телевізору), а у школі часто граю з дітьми теніс. Та тут навіть не про спорт. Просто маю таку рису: досягнувши якоїсь мети, одразу ставлю вищу і майже недосяжну... По-інакшому мені не цікаво. Мені некомфортно в зоні комфорту!
Опишіть себе, як керівника трьома словами.
- Когось можу… Себе - важко. У дітей потрібно запитати, батьків, колег… Якщо ж хочете почути мою суб’єктивну думку, то, мабуть, намагаюсь бути … демократичним, справедливим, амбіційним…
Є речі, до яких Ви прив’язуєтеся, які є для Вас важливими і вважаєте, що приносять удачу?
- Ось прапор, який був зі мною на багатьох Майданах у Києві … І оцей портрет національного героя Нестора Махно зі мною всюди. Чому? Я не маю кумирів і його не ідеалізую, та й анархізм вважаю утопією… Але його відношення до влади, будь-якої, а головне його ставлення до людей, беззаперечний авторитет, мені імпонують. Недарма його називали батьком навить ті, хто його особисто не знав.
А що завжди носите з собою?
Оптимізм і позитив, у будь-якій ситуації!
Так продовжуйте!
Це вже зі мною назавжди!
