У Старокостянтинівському підрозділі громадської організації "Об'єднання українок "Яворина" з самого ранку кипить робота.
Голова Хмельницького обласного осередку "Яворини" Тетяна Володимирівна Бондарчук приймає замовлення телефоном, спілкується з відвідувачами та координує потреби.
Тим часом кожен тут зайнятий своєю справою.
Жіночі руки вправно переплітають стрічки маскувальної сітки, ряд за рядом формуючи маскувальне полотно. Треба встигнути виконати нове замовлення й вчасно передати необхідне на фронт.
Але плетіння сіток - лише один із напрямів щоденної діяльності невтомних «яворин». Щоб допомогти військовим, волонтерки виготовляють маскувальні костюми для снайперів та розвідників «Дідько-бандерівець», кавери (нашоломники) . Із водонепроникної , водовідштовхуючої тканини шиють плащі-пончо для бійців і кулеметів, спецодяг, натільну білизну з натуральних матеріалів, подушечки, робочі рукавиці, футболки, плетуть шкарпетки, пояси для попереку. А ще — готують смаколики: домашні страви, випічку, консервацію.
Голова об’єднання, дружина Героя Небесної Сотні, Героя України Сергія Михайловича Бондарчука Тетяна Бондарчук розповідає: "Волонтерки "Яворини" згуртувались навколо допомоги ЗСУ ще з 2014 року, коли російські війська вторглися в Крим та на схід України. Із того часу, обравши кілька напрямів, доправили тонни допомоги воїнам в зону бойових дій, у дитячі будинки Луганщини та Донеччини, сиротинці Хмельниччини".
Але з початком повномасштабного вторгнення діяльність осередку змінилася.
- Сьогодні маємо тих, хто доставляє допомогу на фронт: це наші друзі, побратими мого загиб-лого чоловіка та самі військовослужбовці бойових бригад. Проте одне - мати, кому передати, інше - мати що. Тож ми зосередились на забезпеченні бійців усім необхідним. І , бачачи, як ми працюємо, коло охочих допомогти зростає.
"Кажіть, що робити! Ми хочемо допомогти!" — з такими словами звертаються до нас колективи підприємств, установ, старостати й просто небайдужі старокостянтинівці. Вони плетуть сітки, збирають допомогу, готують гостинці.
Підтримка усієї Старокостянтинівської громади дає нам сили, навіть коли ми виснажені і морально, і фізично. Об’єднані однією метою - підтримати наших Героїв - ми не зупинимося до Перемоги! — наголошує Тетяна Бондарчук, на фейсбук-сторінці якої - слова вдячності кожному, хто допомагає громадській організації, співпрацює з волонтерками з питань підтримки ЗСУ.
Керівниця натхненно розповідає, як задовільнили запит від бійців ППО: спочатку одягнули мобільно-вогневі групи у воднепроникні плащі-пончо, а згодом спільно з військовими розробили креслення та пошили пончо для кулеметів — ефективний захист для бойової техніки.
Нещодавно велике замовлення отримали від 3-тьої окремої танкової Залізної бригади. На гарячий напрямок поїхали 1460 квадратних метрів маскувальної сітки, кавери, плащі-пончо, килимки, ковдри, пледи, подушечки, рукавиці, натільна білизна та ще багато іншого.
Об'єднання українок «Яворина» співпрацює з 95-ю десантно-штурмовою бригадою, 8-м полком спеціального призначення, 93-ю окремою механізованою бригадою «Холодний Яр», 53 окремою гірсько-штурмовою бригадою, 59 десантно-штурмовою бригадою та багатьма іншими бойовими бригадами і підрозділами.
Щодня в месенджерах Тетяни Бондарчук з’являються нові запити від захисників.
Серед «яворин» — п’ятеро працюючих жінок, які після роботи, вечорами й уночі, шиють необхідне. Є й волонтерки, які попри втому, цілими днями плетуть сітки, аби вчасно виконати чергове замовлення.
- Чи болять їм спина, руки? - запитую у Тетяни Володимирівни.
- Звісно, болять, — каже вона. — Але я не чула жодного нарікання. Ми серцем відчуваємо, як важко хлопцям на фронті. Чи маємо право сидіти, склавши руки?
Справді, кожна "яворина" — це найперше мама. Серед жінок є ті, чиї чоловіки та сини воюють, мами, вдови загиблих, а є й такі, у кого нікого немає у війську, натомість є велике, добре серце й бажання допомагати.
"Чим би ми не займалися - плетінням сіток, шиттям чи ліпкою вареників - усе робимо з материнською молитвою. Хочемо захистити наших Героїв, синів України. І ми вдячні кожному, хто нас розуміє та підтримує. Наша ненависть до ворогів має конвертуватися стократ у ще більшу підтримку ЗСУ! Тільки в єдності наша сила! Лише згуртувавшись довкола підтримки ЗСУ, ми разом прийдемо до омріяної Перемоги", — підсумовує Тетяна Бондарчук.
