Ірина Присяжнюк уже 19 років працює вчителем англійської мови у школі № 1. Каже ніколи не ставила собі за мету бути педагогом, а от вивчати іноземні мови прагнула завжди.
— Бажання вчити іноземну мову мала завжди, а от, що буду педагогом ніколи навіть не думала. Хоча у мене мама і бабуся вчителі початкових класів. Бабуся — Галина Свиридюк працювала вчителем початкових класів у школі № 3, а мама — Світлана Доманська — ще й досі вчителює у першій школі. Я ж вступала у Сумський державний університет на спеціальність технічний переклад. Але уже за рік перевелася у Вінницький педагогічний університет. Закінчила його і отримала спеціальність вчитель англійської, німецької мови та зарубіжної літератури.
На роботу Ірина прийшла у першу школу у 2000 році. Розпочинала з початкової школи. Тоді англійська у першому класі була лише на платній основі, а вже за рік іноземна мова стала обов’язковою з 2 класу.
Педагог розповідає, що перший урок на який прийшла у 3 клас пам’ятає до цього часу.
— Тоді усі діти писали чорнильними ручками, тож і я свій конспект на 5 аркушах теж написала чорнильною ручкою. Готувала його певно піввечора. А коли прийшла на урок, то навіть не подивилась у нього. Потрібно було звернути увагу дітей на себе, а загальними фразами це не надто вдається. Тож ми розпочали із гри-знайомства.
Ірина Володимирівна каже, що діти з роками змінюються, стають не схожими на своїх попередників.
— Сучасні діти більш допитливіші, вони не бояться запитати і хочуть отримати конкретну відповідь з логічним поясненням. Я би сказала, що вони і більш свідомі, наприклад, навіть у плані оцінювання. Цікавляться, яку оцінку отримали, чому саме таку, як виправити, на що звернути увагу. Ну і, звичайно, вони краще обізнані навіть за нас дорослих. Діти як ніхто здатні рухатися у ногу з часом.
Сучасних дітей не варто душити власним авторитетом — це уже не проходить. Лише у рівному діалозі можна шукати вирішення проблем та знаходити компроміси.
Ірина запевняє, що за роки праці з дітьми жодного разу не пошкодувала, що у свій час змінила спрямування у своєму навчанні. За ці роки більше 1000 дітей вивчали англійську разом з Іриною Володимирівною. Саме завдяки їх щирості, любові, повазі педагог відчуває, що обрала правильну професію.
Каже разом з ними дізнається щось нове та цікаве.
— Знаєте, буває і таке, що приходиш на урок, діти ставлять запитання, а от миттєву відповідь я дати не можу. Це не стосується суто професійнго, академічного матеріалу. Час змінюється, тож змінюються і вживаються в мові різні словесні утворення. Найчастіше діти запитують про фрази, слова, які почули у популярній грі чи розмові носіїв іноземної мови. Ось тоді і я починаю займатись самоосвітою, шукаю в інтернеті інформацію, читаю аби розповісти і пояснити учням.
А взагалі вважаю, що самоосвітою потрібно займатись весь час. Своїм учням, котрі дійсно хочуть вивчити англійську мову завжди раджу не зациклюватись на шкільних уроках та репетиторах, а якомога більше слухати носіїв мови, англійські пісні, дивитися фільми в оригіналі.
Не стоїть на місці у своєму розвитку і сама педагог. Влітку Ірина Володимирівна взяла участь у Всеукраїнському тренінгу «Творча майстерня вчителів», який організували Міністерство освіти і науки та Британська Рада, для вчителів, котрі мають продовжити напрацювання Нової української школи у середній ланці. 100 вчителів зі всієї України з’їхалися у Київ, щоб поділитися досвідом та напрацювати нові методи роботи з учнями 5-9 класів. Сьогодні Ірина Володимирівна уже в нашому місті для викладачів англійської мови буде організовувати таку ж «Творчу майстерню вчителів». На тренінгах педагоги будуть обговорювати нові ідеї та їх втілення в життя в Новій українській школі.
