Пані Лариса — відома людина у місті. Вона виховала багато музикантів, має чимало персональних нагород.
Каже, що з дитинства багато читає. Її батьки мали вдома велику бібліотеку. Свого сина Віталія Лариса також привчила до книжок.
— Тільки так можна виховати думаючу людину, — вважає педагог.
Тепер Віталій живе у Києві, володіє кількома іноземними мовами, займає керівну посаду у німецькій фірмі «Емонс». У нього є донька — 15-річна Олександра. Вона теж перейняла від тата і мами Наталії, яка закохана у книгу, цікаве заняття, уже перечитала купи книжок і тепер цікавиться серйозною літературою. Та й дві сестри Лариси Площинської, читаючи з дитинства, стали філологами.
Лариса Площинська каже, що у різний час їй читалося по-різному. В силу виховання та професії їй довелося перечитати гори літератури по мистецтвознавству. Наразі Ларису Едуардівну цікавить лірична поезія, психологія, історичні роздуми та книги про культуру.
Вже зараз перечитує класиків української поезії і дивується новизні, яку відчуває у цих творах тепер. Особливо захоплюється поетами-шістидесятниками: Василем Симоненком, Миколою Холодним, Миколою Вінграновським, а поезія Ліни Костенко постійно присутня у її житті.
Ось книги, які Лариса Площинська радить читачам Starkon.city:
«Думки нарозхрист», Павло Загребельний
Це книга — роздум і виклик, де про людей та історію нашої країни, її національну славу і сором. Як каже Лариса Едуардівна, прочитала книгу на одному диханні. Вона залишила по собі післясмак і запитання. Приміром такі: чи вірно живемо і для чого, чи побудували врешті отой храм душі, про який так прямо розповідає автор? Бо ж без нього всі блага лише суєта.
«Свобода — моя група крові», Андрій Демиденко
Це поетична збірка, що вийшла у 2016 році в видавництві «Саммит-Книга». Автор — 66-річний відомий поет-пісняр. Лариса Площинська особливо радить почитати його книгу молодим людям. Каже, що Демиденко вразив її талантом лірика і філософа водночас. У його поезіях — про головні цінності людини і нації. Це рідна земля, твоє коріння, родина, мова, природа. І відповіді на безліч запитань. Відкрий будь-яку сторінку і знайдеш те, про що думалось і у чому немає сумнівів.
«З живучого племені Дон Кіхотів», Іван та Надія Світличні
Це видання складається із поезій, публіцистичних статей, критики, інтерв’ю, спогадів, листів двох поетів-шістидесятників, які зазнали репресій. Але не потрібно боятися саме публіцистичного жанру, тому що книга, як стверджує пані Лариса, читається легко і дає розуміння цілісності світу, людини у ньому, викликає такі почуття як совість, сумління, правда життя. Вони нелегкі, але потрібні кожному.
«Український менталітет», Олександр Стражний
Цю книгу Лариса Площинська називає незвичаною і масштабною. Прочитала її нещодавно. На перший погляд це історична праця, але вона не подібна до інших і не має звичних шаблонів та стандартів, які ви знайдете у інших книгах про історію України. У чому успіхи нашої нації, а у чому огріхи і чому ми досі не стали мислити по-європейськи, в чому ми подібні, а чим відрізняємося? На ці та інші запитання автор відповідає досить правдиво і разом з тим позитивно. Після цієї книги однозначно розумієш людей та їхні вчинки краще ніж раніше.
«Поэма прощания», Анатолій Софронов
Вдома у Лариси Едуардівни зберігається книга колишнього редактора «Огонька» Анатолія Софронова «Поэма прощания». Це рідкісний екземпляр видання 1969 року. Невеликі за обсягом віршовані твори російського автора, до якого Лариса Площинська повертається знову і знову. Каже, цю маленьку книгу про драматичну історію кохання двох людей часто перечитує, викликаючи в своїй душі нові емоції та враження. Цей твір легко знайти і прочитати в інтернеті.
Це перший матеріал із серії статей про те, що читають старокостянтинівці. Ми обов’язково запросимо на каву і запитаємо про книги інших відомих людей нашого міста.
