Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот дев’ятнадцятий
Ольга Харлан, тендітна дівчина зі сталевим характером стала сьогодні уособленням України. Вона чітко продемонструвала позицію кожного свідомого українця: як би нас не примушували, як би на нас не тисли, ми не потискатимемо руки расєянам і ні про що з ними не домовлятимемось. Поважати можна свого суперника, можна потискати йому руку. А ворога потрібно знищувати як на полі бою так і на спортивному майданчику. Якщо хтось досі вважає, що спорт поза політикою, нехай подивляться фото цієї смірновоі в обіймах з расєянськими так званими військовими. Кожному з тих, хто прийняв рішення про дискваліфікацію Харлан, бажаю відчути, що таке війна, на своїй власній шкурі. Бажаю пізнати, що таке біль втрати рідних і близьких від зброї ворога. Бажаю відчути таку ж ненависть до свого ворога, як її сьогодні відчуваємо ми. А потім потиснути йому закривавлену кров’ю їхніх рідних і близьких руку.
День п’ятсот двадцятий
У плєшивого знову щось пішло не за планом. Він же ж з барського плеча вирішив виділити по 30-50 тисяч тон зерна цілим шести! країнам Африки. Ну, чого, питається, не виділити триста тисяч тон зі вкрадених у України чотирьох мільйонів? А ці неблагодарні, як виявилося, незадоволені. Кажуть, що всі п’ятдесят п’ять Африканських країн їсти хочуть. А якщо тих триста тисяч тон на всіх розділити, то пшик виходить. А Україна, лише за час існування так званого зернового коридору, експортувала до країн Африки майже три мільйони тон агропродукції. Дивно, чого ж ті Африканці такі невдоволені тим, що расєя вийшла з зернової угоди? Ну, звичайно, з расєі вони не спитають, а от у Еритреі могли б запитати, що жерти в цьому році будуть. Можуть також спитати у військових країни Нігер, які на цьому тижні повалили свій продемократичний уряд. До речі, за дивним збігом обставин, легітимний президент Нігер жорстко засуджував агресію расєі та відмовився іхати на саміт плєшивого. Щось мені підказує, що хунта не просто так прибрала владу у цій країні. Десь за її плечима видніється ботоксна морда і чується тихе іржання сумної лошаді.
День п’ятсот двадцять перший
Поки орки воюють з будівлями СБУ, житловими кварталами украінських міст, навчальними корпусами університетів, тощо, їм прилетіло по чонгарському мосту. Московити так старанно чіпляються за сухопутній коридор між Кримом та іншими окупованими територіями, хоча й чудово розуміють, що скоро його не буде. Ось вже і перші ластівки прилетіли, сповіщаючи про це. Не буде чонгарського мосту, не буде керченського мосту. А буде велике кладовище расєянських покидьків у землях українського Криму.
День п’ятсот двадцять другий
Одне з авторитетних британських видань заявило, що на території Великобританії близько двох тисяч українських спецпризначенців проходять підготовку для участі у операціі по поверненню Криму. Як зазначає таблоїд, українські військові планують повернути Крим до Різдва. В той самий час, ворог не дрємлєт, адже росгвардія (прости господи) також провела навчання. З придушення бунтів на расєє і білорусі. Вчилися п*дити мобілізованих і членів їхніх родин, якщо ті видумають вийняти свої голови з дупи і почати возмущатися кількістю чорних пакетів на просторах болотляндіі. А також вчилися порядки наводити, якщо білоруси почнуть в паніці мітатися, коли по таборах вагерівців пара прівєтів з вибухівкою прилетить. Я б на їхньому місці не зупинялася і проводила навчання з плавання у крижаній воді на великі відстані. Ближче до Різдва вода буде холодною, а міст вже притомився, то лі єсчо будєт.
День п’ятсот двадцять третій
Чергова багатоповерхівка у Кривому Розі. Сімдесят п’ять поранених і шість загиблих. Зокрема, загинула десятирічна дівчинка. Є діти також і серед поранених. Рашистська мразота забирає життя і здоров’я украінських дітей, а рашистські пабліки вибухають від цього в екстазі. Ми проклинаємо їх вже триста років. Коли ці прокльони вже впадуть на їхні голови?
День п’ятсот двадцять четвертий
Два дні поспіль мацковське ППО «успішно відбиває атаки дронів». Відбиває, як то кажуть, в яблучко. Двічи поспіль в одну й ту саму будівлю влучити - це прям «друге ППО світу». Так само влучно московити відбили і атаку морських дронів. Аж потім викликали евакуацію гелікоптерами вбитих і поранених. Бажаю їм і надалі такої ж «влучності».
День п’ятсот двадцять п’ятий
Чергова безсонна ніч через наліт шахедів. Мабуть, найстрашніша ніч за всі ці довгі дні, адже вибухало зовсім поруч і дуже гучно. Але і цю ніч, дякувати ППО, пережили. Одещині пощастило менше - московити знищили близько сорока тисяч тон зерна, поціливши у елеватор. Ось така у них тактика - знищувати інфраструктуру, харчі, цивільне населення. Століття спливає за століттям, а ці гниди не змінюються.
