Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот двадцять шостий
Як часто я бачила і чула про різноманітні акції, організовані зоозахисниками, що мали на меті заборону використання тварин у якості піддослідних під час виробництва медикаментів, косметики, тощо. Вдумайтесь: у цивілізованому світі люди розуміють, що не можна ставити досліди і тренуватися на живих істотах, навіть якщо це миша чи, скажімо, тарган. Але то у цивілізованих країнах. На расєє логіка інша. На расєє курсанти льотних училищ проводять практичні стрільби по містах і селищах Сумськоі області. Вони реально тренуються вбивати людей і тренуються на цивільних українцях. Мало того, нікого не хвилює навіть те, що ці рукожопі сопляки настільки погано навчені, що частина ракет прилітає по прикордонню самої расєі. Хто там тих рабів рахує - баби ще нарожають. Я просто дуже сподіваюся, що кожен такий курсант зустріне на своєму шляху українське ППО. Тому що це далеко не тварини. Це тварі.
День п’ятсот двадцять сьомий
Ранок почався з чудової новини. Дуже тішуся, коли оркам прилітає туди, де вони цього зовсім не очікують. Наприклад, як сьогодні, по новоросійську. Подейкують, що «оленегорському горняку» (хоспаді, які ж у них назви всі дебільні, що віддають есересерівським смрадом) прилетіло десь поблизу машинного відділення. А якщо його затоплено, то накрилася і вся електрика, тож це корито не скоро вийде на бойові завдання (якщо взагалі колись вийде). Особисто я сподіваюся, що там і пару (а можна і побільше) орків зачепило. Бажано з офіцерського складу. Бажано, щоб задвохсотило, або, хоча б знатно так за трьохсотило. Ну і ще дуже чекаю на продовження. Чорноморський флот ерефіі має стати підводним музеєм.
День п’ятсот двадцять восьмий
Коли лише почалися масовані атаки, перші кілька місяців я відчувала страх. Потім він перейшов у тривожність (звісно, не останню роль в цьому відіграє наша чудова ППО). А у останні кілька тижнів я відчуваю лють. Навіть не злість, а саме лють. Набридло бути толерантною і «не опускатися» до їх рівня. Набридло не бажати ракет і шахедів на їхні голови. Зараз радію кожній бавовні. В Криму, в Донецьку, в мацквє, в бнр, та де завгодно. Радію підбитим кораблям і танкерам. Радію тому, що наші попередили, що судноплавство в територіальних водах расєі віднині є небезпечним. Хочу, щоб вони тепер відчували страх. Тому що у них немає того ППО. Тому що їхні ППО прикриватимуть з десяток важливих срак, а до інших їм байдуже. Хочу, щоб розуміли, що прилетіти може коли завгодно і куди завгодно. А після сьогоднішніх пусків з території білорусі, і їм того ж бажаю.
День п’ятсот двадцять дев’ятий
Усіх причетних вітаю з Днем Повітряних Сил України! Ви не лише тримаєте небо над нашими головами, але й день за днем витримуєте масовані атаки ворога. Вами захоплюємось не лише ми, але й, впевнена, весь цивілізований світ. Дякуємо, що стали нашими янголами-охоронцями!
День п’ятсот тридцятий
Вже не вперше орки використовують одну й ту саму схему: спочатку б’ють по житловому будинку один раз, а потім, коли на місці вже працюють рятувальники, б’ють вдруге. Сьогодні в Покровському відбулося те саме. Як результат, семеро загиблих і близько трьох десятків поранених. Серед загиблих і травмованих є ті, хто кинувся спасати потерпілих: пожежники і поліцейські. Це ж що у тих вилупків замість мозгів, якщо вони здатні на таке?
День п’ятсот тридцять перший
На Бердянському і Мелітопольському напрямках наші воїни вже зайшли за першу лінію оборони орків. Я можу лише здогадуватися, яке пекло там зараз, яку ціну ми платимо за кожен сантиметр відвойованої землі. Всі наші молитви зараз мають бути з нашими незламними. Нехай залишаться живими і неушкодженими. Нехай їх Бог береже.
День п’ятсот тридцять другий
Сьогодні бавовна сталася у кількох місцях, але найприємнішою, як на мене, була у сергієвому посаді ерефіі. Оптико-механічний завод, який так чудово рвонув, виробляв комплекси виявлення лазерного випромінювання, які встановлювалися на орківські гелікоптери. Як показали останні півтора роки, не дуже то економічні санкції діють на бидлостан. В першу чергу, тому що є китаі, ірани, північні кореі та інші ушльопочні режими, які допомагають расєє уникати санкції й отримувати все, що їм потрібно для виробництва зброї. А це означає, що єдиним виходом є знищення подібних виробництв на всій території болотляндіі. А отже, такої бавовни має бути все більше і більше.
