Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот п’ятдесят четвертий
Пару днів тому побачила десь в мережі новину про те, що Китай включив частину територій ерефіі у свої нові карти. Сьогодні стало відомо, що бидлостанці перекинули свої системи ППО з Курильських островів поближче до кордонів з Україною. Думаю, саме час Японії подумати про повернення Курил. Але ж приємно, що ці тварі розуміють, що ППО їм таки потрібно, щоб від українців захиститися. Отак, тихою сапою, за участі України, болотляндія і поменшає у розмірах, а з часом і взагалі розпадеться.
День п’ятсот п’ятдесят п’ятий
У новому пакеті допомоги від США Украіна вперше отримає бронебійні снаряди зі збідненим ураном. Ці снаряди допоможуть нашим воїнам ефективніше знищувати ворожі танки. Звичайно, хотілося б отримати такі снаряди набагато раніше, коли ЗСУ тільки починали свій наступ. Проте, навіть зараз вони здатні змінити картину на полі бою. Сподіваюся нові снаряди будуть надані якнайшвидше і незабаром ми почуємо вий на соловйово-скабєєвських болотах.
День п’ятсот п’ятдесят шостий
ООН і Туреччина пропонують зняти з рабсєі низку санкцій у обмін на продовженея «зернової угоди». Зокрема, вони хочуть підключити россельхрзбанк до системи Свіфт і розблокувати заморожені активи расєянських компаній з виробництва добрив. Мені цікаво, лише у мене це викликає бажання послати їх всіх слідом за расєянським кораблем і нехай вирулюють ситуацію з голодом на планеті самі як хочуть? Реально, не вистачає пристойних слів на це все.
День п’ятсот п’ятдесят сьомий
Згадую, як на початку повномасштабного вторгнення, коли доводилося спускатися у підвал або бігти до ванної кімнати, я ганялася за кішкою по всій квартирі, щоб взяти її з собою. Вона вперто боялася мене більше, ніж вибухів, і демонструвала неабияку спритність, вивертаючись з-під рук. Я була першою, хто почав приносити кішку до бомбосховища, але незабаром майже всі сусіди сиділи зі своїми котами й собаками (на що моя голосно возмущалася). Зараз, коли пройшло півтора роки війни, кішка біжить до ванної кімнати при перших звуках вибухів (або грому - тут вже різницю не поясниш) і вилазить лише коли настає повна тиша. Тож дивні звички формуються війною не лише у людей. Сподіваюся, сьогодні ніч буде тихою і завтра наші дітки спокійно підуть до шкіл і університетів. З початком нового навчального року усіх. Нехай він буде легшим, ніж попередні.
День п’ятсот п’ятдесят восьмий
ООН вкотре доводить свою абсолютну імпотентність. Комісія з розслідування порушень (для мене вже звучить дико, ніби вторгнутися в іншу країну це ще не порушення) знову не дійшла висновку, що в Україні відбувається геноцид. Мовляв, має бути «умисел злочинців» фізично знищити певну групу людей (група - це ми, украінці) і знищення має бути фізичним або біологічним. Тобто, натовпом жорстоко гвалтувати украінок, примовляючи «щоб більше не народжувала» - це не знищення. Розстрілювати за украінську мову - не знищення. ВІддавати наказ зачищати всіх, включно з дітьми й літніми людьми, бо «бандери» - це не знищення. І все це лише тому, що ми украінці - це не геноцид. Цікаво, скільки відкатів комісія з розслідувань порушень взяла від бидлостану?
День п’ятсот п’ятдесят дев'ятий
Поки Україна веде переговори зі своїми партнерами про постачання F-16, посилення украінського ППО, поставки ракет великої дальності тощо, расєянці теж не сплять. Видно, вони таки налагодили поставки ППО від своїх стратегічних партнерів. Скоріше всього, Еритреі або Північної Кореї. Хоча, будь-хто з їхніх партнерів здатен на таку допомогу. Так, CNN опублікувала останні супутникові знимки расєянськоі авіабази енгельс. На знімках чітко видно два стратегічні бомбардувальники-ракетоносії, вкриті (тадаам!) автомобільними шинами. Шинами, Карл! Друга армія світу. Аналогавнєтне ППО. Сімсот п’ятдесят кілометрів від кордону з Україною. Прям бачу тих пілотів, що спочатку розгрібають ті шини, щоб злетіти, а потім знов на літак тягають. А я то думаю: чого в них тренувально-залякувальниз польотів поменшало?
День п’ятсот шістдесятий
Ще один абсолютно «не геноцидний» вчинок орків - серед білого дня вдарити по ринку в Костянтинівці. Сімнадцять загиблих, близько пів сотні поранених. Судячи з відео, жертв могло бути набагато більше. Хтось встиг за хвилину до відійти, а хтось трохи не дійшов. Сьогодні їхній другий день народження. На доданок, знову взірвані агропідприємства на Одещині. Ворог систематично знищує зібране зерно (флешбек у Голодомор). Я вже мовчу про спробу обстріляти сплячий Київ. Дякуємо ППО, сьогодні без жертв. А ООН нехай далі шукають докази геноциду.
