Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот шістдесят перший
Сьогодні День воєнної розвідки України. Важко переоцінити все те, що ті, хто працюють у цій структурі, роблять для нашої перемоги. Скільки наших військових було врятовано, скільки ворогів було знищено, скільки операцій з нашого боку проведено, а з боку орків - зірвано. Мрію, що одного дня, нехай навіть через десятки років, буде видана книга, де будуть описані всі ті операції, які наразі не відомі широкому загалу. Я б точно придбала таку книгу. А поки я її чекаю, вітаю усіх причетних і бажаю, щоб все задумане вдавалося.
День п’ятсот шістдесят другий
Знову підступний удар по середмістю серед білого дня. На цей раз Кривий ріг. Сімдесят дві людини поранено, серед яких дев’ятнадцять у важкому стані. Один загиблий. Оскільки удар прийшовся по адмінбудівлі поліції, серед постраждалих багато поліцейських. Співчуття родині загиблого. Усім пораненим скорішого одужання. Усім причетним до обстрілу - нехай будуть прокляті до десятого коліна.
День п’ятсот шістдесят третій
Гуттереш і Ердоган в один голос озвучують расєянські наративи в контексті продовження зернової угоди. Серед вимог, знову ж, підключення расєянських банків до Свіфт, зняття санкцій з підприємств, що виробляють добрива, експорт накраденого бидлостаном зерна тощо. Мені в такі моменти стає цікаво: європейці дійсно вірять, що у них корупції не існує? Вони так завзято говорять про корупцію в Украіні, але іх не дивує, що деякі політичні персони європейських країн раптом отримують посади у газпромі. Можливо, варто зняти шори і почати мислити логічно?
День п’ятсот шістдесят четвертий
Чергова безсонна ніч на Київщині. Близько тридцяти шахедів спрямував ворог на столицю. Дякуючи ППО, двадцять шість було знищено. На жаль, були і влучання, а також падіння уламків. В Києві одна людина поранена, на Київщині - чотири. Постраждали близько ста будинків. До цього не можливо звикнути, неможливо не відчувати страху, коли чуєш вибухи. На жаль, скільки б тих установок не було, ППО завжди буде замало.
День п’ятсот шістдесят п’ятий
Ізраіль розхвилювався, що Іран може надати рашці ракети дальнього радіусу дії. Але не тому розхвилювалися, що Україну обстрілюватимуть, украінці можуть загинути, а тому, що рашка може надати Ірану необхідні технології, яких їм наразі не вистачає. А тоді вже непереливки буде самому Ізраїлю. І обстрілювати будуть Ізраїль. І гинути будуть громадяни Ізраїлю. А це вже, звичайно, неподобство. Ну, що я можу сказати. Надалі заключайте з бидлосианом договори про спільне виробництво фільмів. Далі не пускайте украінських біженців і не продовжуйте їм термін перебування. І колись ми, разом з усім світом, будем виказувати сильну стурбованість з приводу знищення єврейського народу без ознак геноциду.
День п’ятсот шістдесят шостий
Видання Таймс поділилося сьогодні новиною про скорочення навчань украінських військових у Британії. У містечку Лідд місцеві мешканці поскаржилися до міської ради на шум. Вони вимагали припинити постійні вибухи і дим, що заважають їм жити їхнім спокійним життям. У відповідь на скаргу, Міноборони Британії погодилися скоротити навчання на 30%, щоб зменшити шум. У мене лише одне питання: а куди звернутися українцям, щоб нам зменшили вибухи і шум, що заважають жити, хоча б на тридцять відсотків? Можливо до тих, хто може дати ракети високої дальності, щоб знищити літаки, що пускають по нас ракети, що створюють шум і дим? Чи може до маска-миротворця, який не дав нашим військовим розібратися з Чорноморським флотом, який запускає по нас ракети, що створюють шум і дим? Чи може до тих, хто може надати нам літаки, які зможуть підтримати наших бійців на передовій і розлупашити расєянську піхоту, щоб вона не шмаляла по наших позиціях і не створювала шум і дим? Бідні європейці. Як багато вони мусять терпіти через цю війну в Україні.
День п’ятсот шістдесят сьомий
Після блискучої операціі по поверненню так званих вишок бойка під контроль украінських військ, бавовна у тимчасово окупованому Севастополі не змусила себе чекати. Суднобудівний завод, а заодно і расєянський корабель з підводним човном - це просто чорний день мацкалів. Нещодавно на расєє заявляли, що тимчасово окупований Крим стане центром будівництва безпілотників. Ну-ну. Чекаємо не дочекаємось це побачити.
