Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятсот вісімдесят дев’ятий
Черговий масштабний терористичний акт здійснили сьогодні орки у селищі Гроза Харківської області. Одним ракетним ударом вони примудрилися вбити п’ятдесят одного мирного мешканця (при цьому в селі проживає всього трохи більше п’ятиста осіб). Троє людей вважаються зниклими безвісти. На жаль, при таких ударах зниклих, зазвичай, вдається ідентифікувати лише за малесенькими фрагментами тіл. Вдарити по кафе, у якому справляли поминки, - це вже верх людськоі ницості. Хоча, пригадую, що у чотирнадцятому рабсєянє розстріляли поховальну процесію в Маріуполі, тож їм не звикати. Щирі співчуття сім’ям, що втратили рідних. Світла пам’ять усім загиблим.
День п’ятсот дев’яностий
Можна (умовно) зрозуміти удари по військових обєктах, можна пояснити удари по енергетичній і транспортній інфраструктурах, можна навіть знайти логіку в ударах по зерносховищах і портах. Але як комісія ООН, яка не вбачає в діях расєі ознак геноциду проти українців, пояснює для себе удари по житлових будинках, магазинах, кафе, ринках та інших місцях масового скупчення людей? Раніше пояснювали це тим, що ракети, ніби то, летіли не в житлові будинки, а у військові об’єкти, проте через ППО-прикру помилку-внєзапно вирослий на шляху будинок потрапляли не туди, куди «треба». Задачка з зірочкою: куди летіла ракета у селищі Гроза? ООН знову направила туди свою комісію, тож скоро дізнаємось відповідь. А поки комісія була ще на етапі створення, поки не пройшло і доби від удару по Грозі, як орки вдарили ракетами по житлових районах Харкова. Один житловий будинок зруйновано повністю, два - пошкоджено. Серед загиблих десятирічний хлопчик. Серед поранених одинадцятимісячна дитина. Мабуть, це мало якесь стратегічне значення для рабсєі, якщо це не геноцид і не бажання тупо вбити якомога більше украінців?
День п’ятсот дев’яносто перший
Ранок почався з новин про Ізраїль. Фотографії людей, розстріляних у власних помешканнях, дороги з розстріляними авто, у яких перебували мирні жителі, понівечені тіла, над якими продовжують знущатися навіть після смерті. Здалося, що я повернулася у початок повномасштабного вторгнення орків в Україну. Терористи всюди діють однаково, якими б надуманими приводами вони не прикривалися. Світові лідери так боялися розв’язання третьої світової, що, фактично, самі ж до неї і підвели. Тим, що продемонстрували терористам всього світу, що можна підступно вбивати за ознакою приналежності до окремої нації і за це нічого не буде. Тим, що допустили об’єднання терорестичних режимів на кшталт расєі, КНР, північної кореі, Ірану тощо. Зараз все частіше звучать голоси, що закликають припинити допомогу Україні. Під час прес-конференції на Валдаі путлєр ясно висловився з цього приводу: «єслі їм пєрєстанут давать аружиє, жить їм астанєтся одну нєдєлю». Можливо і так. Але терористи на цьому не зупиняться. І цілком можливо, що голоси, які зараз так голосно відпрацьовують расєянські бабки, захлинуться своєю ж кров’ю.
День п’ятсот дев’яносто другий
Сьогодні на цифрові носії реклами на вулицях Києва виведено прапор Ізраїлю. Країна, яка вже другий рік знаходиться у стані війни з терористичною сусідньо державою, як ніхто, може зрозуміти те, що зараз відчувають мешканці Ізраїлю. І я пишаюся тим, що українці, навіть в умовах війни, залишилися емпатичними. У нас було багато претензій до керівництва Ізраїлю за їхню недостатньо жорстку позицію по відношенню до рабсєі після її повномасштабного вторгнення. Проте, ми співчуваємо біді єврейського народу і бажаємо ім швидкої перемоги. Ніхто не повинен розстрілювати мирних людей у їхніх домівках і на вулицях міст. Ніхто не повинен тримати маленьких дітей у клітках, як тварин. Ніхто не повинен знущатися з когось через приналежність до певної нації або релігії. За це зараз бореться ЗСУ. За це зараз бореться ЦАХАЛ. Нехай переможе добро.
День п’ятсот дев’яносто третій
Останні кілька днів новини читати особливо важко. Якщо раніше було зрозуміло, що війну веле педерація проти українців, то зараз виникає відчуття, що у світі йде війна добра проти зла. Єдине, що тішить, це те, що до інших це також починає доходити. Це помітно по тому, як знову активізували надання допомоги Украіні, адже останні тижні, чесно кажучи, зовсім не радували у плані підтримки. Ушльопок Трамп-молодший заявив, що він побачив більше фото і відео за 2 дні війни у Ізраілі, ніж за півтора роки в Україні. Виродку потрібна фото і відео фіксація. Мені здається, набагато краще побачити все на власні очі. Нехай би приіхав, скажімо, у Одесу, Харків або Херсон, які щодня і щоночі обстрілюються орками і де щодня гинуть люди. Ну, раз вже йому так цікаво на таке дивитися. Якщо на цей раз до влади в США прийдуть трампісти, я переконаюся, що світ з’їхав з глузду.
День п’ятсот дев’яносто четвертий
Рабсєянє лютують на фронтах - намагаються, якщо не просунутися вперед, то не дати просунутися ЗСУ і заморозити все так, як воно є зараз, адже незабаром негода зробить наступи практично неможливими. На вулиці так різко похолодало, що навіть у квартирі зимно, тож важко уявити, як зараз нашим у окопах. Важкий період, важкі новини. Проте, маємо вистояти. Маємо битися. Маємо донатити. Іншого шляху просто немає.
День п’ятсот дев’яносто п’ятий
Я впевнена, що путлєр так чи інакше причетний до того, що коїться зараз в Ізраїлі. Крім того, що рабсєя є основним донором усіх світових терористичних організацій, ботоксний ще й переслідував певні цілі. Багато хто пов’язував напад на Ізраіль з днем народження кривавого карлика, а мені здається, що пов‘язувати варто було б з черговим Рамштайном. Сьогодні стало зрозуміло, що й тут плєшивий прорахувався. У мене склалося враження, що ефект був прямо протилежним тому, на що путлєр розраховував. Вкотре, дякуємо партнерам за підтримку.
