Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 20 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День сімсот восьмий
Мінус ще одне корито так званого чорноморського флоту ерефіі. На цей раз ракетний катер вартістю понад шістдесят мільйонів доларів. Ботоксний хоче там внутрішнє рабзійське море, радіє, що тимчасово окупував украінські території навколо Азовського моря, а нахолєру їм те море, якщо в ньому плавати не буде на чому, це він холопам поки що не пояснив.
День сімсот дев’ятий
Ботоксний заявив, що тимчасово окуповані частини Украіни повинні стати рівними регіонам рабзеі. Ну, в принципі, опустити рівень життя - це не піднімати, тож для нього це легше легкого. Більша частина тимчасово окупованих територій, на жаль, зараз і живуть як більша частина регіонів болотлядіі. Води нема, світла нема, тепла нема, каналізації нема, будинки в аварійному стані, в основному живуть путінофіли і любителі есресер, а притомні мислячі люди змушені мовчати й не виказувати своєї позиці, адже за це можна потрапити в застєнки до фсбшників, по вулицях ходять гастарбайтери, частина з автоматами, частина приїхали «житловий фонд відбудовувати», а по-суті, віджимати те, що хоч якось вціліло. Рузьке мір в усій красі. Але нехай не сумніваються, що це не те що не назавжди, але й не на довго.
День сімсот десятий
Нарешті на рабсєі почали ліквідовувати не лише пропагандонів, але й безпосередніх учасників геноциду українського народу. Сьогодні в рабзєянському енгельсі розстріляли командира ту-95, який брав участь у ракетних обстрілах України. Маю надію, що цей нелюд таки здох від отриманих поранень. А ще дуже сподіваюся, що від сьогодні кожна потвора, що вбиває українців, ходитиме по вулицях своїх міст з острахом, що вони боятимуться за свої родини і своїх дітей. Адже українським спецслужбам відомі імена й адреси всіх, хто має причетність до обстрілів цивільних обʼєктів у нашій країні. Розплата знайде кожного.
День сімсот одинадцятий
Яка прикра подія з Лисичанська таки підтвердилася сьогодні. Жартую. Накрили там пекарню, що хліб оркам випікала, а заодно й кафе, де власник цієї пекарні гуляв свій день народження, разом зі всією своєї родиною сепаратюг і такими ж гостями-зрадниками. Так їх всіх там і поклали, двадцять вісім штук. Шкода, що деякі гості запізнилися на початок такого чудового свята і не приєдналися до решти рештків. Кращі аніматори на сепаратистські свята - то ЗСУ. Навідникам звертатися цілодобово.
День сімсот дванадцятий
Все частіше в новинах зʼявляються відомості про F-16 в контексті воєнної допомоги Україні. Сьогодні в Нідерландах заявили, що мають намір поставити Україні шість літаків додатково. Чекаю не дочекаюся, коли ми зможемо спостерігати їх в небі, а ще краще, бачитимемо наслідки їх використання проти орків.
День сімсот тринадцятий
Ну от, зламали таки хакери сервери іранських поплічників пуйла. Виявляється, один шахед обходиться оркам у 193 тисячі доларів або ж 290 тисяч доларів, в залежності від обсягів замовлення. А оскільки в рабсєян з доларами зараз скрутно, а індійські рупії та китайські юані Іран відмовляється приймати, до доводиться ботоксному золотими злитками розраховуватися. Зокрема, передали вони вже іранцям два мільйони грамів золота в злитках. А ми: «драндулєт летить», «тра сходить по банку з огірками». А тут драндулєт як нова теплова мережа на все підмацковʼє коштує. От прям зараз на сході України мільйон сто пʼятдесят вісім тисяч доларів літає, і то за мінімальними підрахунками. З такими темпами на день нашої перемоги валютний фонд рабсєі буде забезпечуватися виключно скляними бусіками, які сумна коняка з африканських дипломатичних поїздок привозить. А вартість шматка туалетного паперу з якогось придорожнього туалету буде дорівнювати пачці разейських фублєй. Фсьо ідьот па плану.
День сімсот чотирнадцятий
Здається, у мене вже починається якась психологічна деформація. В перші місяці війни під обстрілами було страшно. Потім пофіг - була така втомлена, що навіть голови не відривала від подушки при звуках вибухів. Потім стала спокійна і зібрана: почула ППО - пішла в ванну, постелила дитині, вляглася на підлогу, коте зверху. Сьогодні зловила себе на тому, що сиджу і читаю коменти, і навіть примудряюся сміятися. Особливо повеселив сьогодні один: прийшло повідомлення, що на Київ нова група ракет йде, а коментатор питає «а група це як в садочку чи як?». Мабуть у мене таки то був якийсь нервовий сміх. Тим паче, що вибухи були зовсім поруч і будівля, в яку влучили покидьки, знаходиться не так вже й далеко від мене. Четверо загиблих і сорок поранених у Києві на сьогодні. І мінус по клубку нервових клітин в кожного мешканця. І плюс нервовий сміх у мене. Коли вже та русня отримає все те саме у своїх містах?
