Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 20 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День сімсот девʼяносто девʼятий
Нарешті є підтвердження щодо ураження ворожих установок ППО С-400 в тимчасово окупованому Джанкої. Сьогодні ж пролунали вибухи в тимчасово окупованих Бердянську і Маріуполі. Сподіваємося на дуже позитивні підтвердження по цих ударах також.
День вісімсотий
Пʼять разів звучала сьогодні повітряна тривога. Бидлостанці влаштовують психологічний терор перед Великоднем. Скрєпи рабзєянські - це вбити побільше людей, посвятити зброю, напитися в хлам, а потім розповідати про те, як вони боряться з дияволом американським. Хоч би одненький впав нам на радість.
День вісімсот перший
Напередодні Великодня хотілося б про паски, крашанки і всю родину за одним столом. Але насправді, завдяки конченим сусідам, багато сімей зараз розкидані по всьому світі, багато хто чекає своїх рідних і близьких з фронту, багато хто вже ніколи не сяде за один стіл зі своїми близькими і рідними. Не забувайте за святами про донати, адже зараз потрібно вистояти проти ворога, який явно має намір наступати. І про хороше: мінус ще одна сушка, на бнр мінус ще один будинок, бо рукосракі свою ж бомбу на нього впустили, і на доданок, один незадоволений орк розстріляв своє військове керівництво і втік. Виражаємо глибоку подяку і всіляко підтримуємо бажання русні вбивати самих себе.
День вісімсот другий
Міністр закордонних справ Польщі каже, що Китай міг би заставити рабзєю припинити війну. Мовляв є бажаючі стати посередниками, наприклад Туреччина, але ботоксний не хоче переговорів. А мені здається, що якби так звані посередники типу Китаю і Туреччини перестали допомагати путлєру обходити санкції і не постачали б необхідні для виготовлення зброї товари, то він би і без їхнього посередництва її припинив. Бісить просто дволичність, яку ми вже третій рік спостерігаємо.
День вісімсот третій
У Франції зібралися представника відправляти на коронацію рабзєянского пахана. Не інакше як поїде, щоб розказати, як будуть вводити війська в Україну, якщо орки фронт прорвуть. Бо якось притомні люди не дуже цим балачкам вірять, то хоч плєшивого полякають. Он як уси пєскова відреагували на заяву Британії щодо застосування їхньої зброї по території болотляндіі. Каже, треба жорстко реагувати на це. Викликали посла Британії, кажуть, що битимуть по Британських військових обʼєктах. І мовчанка від британців. Мабуть, вже пішли свої далекобійні заряджати. Прям бачу їх, як того бульдога в очікуванні команди «фас». Кажуть, посла Франції також на килим викликали, то Макрон вже через прастіті-ізвініті заявив, що Франція з оркостаном не воює, і зміни влади там не хоче. Ага, прям мєчта мати при владі злочинця міжнародного рівня, якого звинувачують у викраденні дітей. Хто наступний? Педофіл? Канібал? Там якраз нова рабзєйська еліта з таких формується, половина, щоправда без ручок-ніжок. Але ж ними без мозгів один вже чверть століття править, тож нєвєліка потєря.
День вісімсот четвертий
Не так страшні рабзєянські воші, як українські гниди. Сьогодні СБУ розкрила мережу зрадників, серед яких два полковники Управління Державної Охорони. Від самого початку повномасштабного вторгнення ці щури зливали важливу інформацію ворогу і планували фізичне знищення керівництва України, очільників ГУР та СБУ, та інших посадовців. Скільки ще таких зрадників по всій країні? Як їх виявляти? Як убезпечити важливі стратегічні обʼєкти і установи від таких людей? Риторичні запитання, звичайно, але ж які важливі.
День вісімсот пʼятий
Сьогодні День памʼяті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. На жаль, перемога не була повною, адже розквітнув нацизм повним цвітом на рабзєє, не пройшло і століття. Тепер проти нацизму весь світ бореться руками наших військових. У Другій світовій загинуло понад вісім мільйонів українців. Скільки загинуло наших людей у цій війні ми дізнаємось лише по її закінченню. Але попри всі намагання ворога знищити нас, ми обов’язково матимемо свій День перемоги над рабзєянськими загарбниками. І свій День памʼяті загиблих захисників. Ось тільки, сподіваюся, без примирення. Як-то кажуть, по закінченню війни ми маємо їх ненавидіти, а вони нас боятися. Нехай буде так.
