Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 20 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День вісімсот шостий
Поки ботоксний в оточенні однокласників (хто бачив картинку мракобєсія, той зрозуміє) спостерігав так званий парад, присвячений фейковій даті перемоги нібито рабзєян над нацизмом (рбзєянє і перемога над нацизмом, оксиморон якийсь вийшов), німці оголосили про наміри придбати для України три пускові установки Хаймарс. Прям бачу істерику на болотах з цього приводу. Загалом, девʼяте травня зараз сприймаю виключно як день загострення психічних розладів пришелепкуватих, які вперто відмовляються вчити справжню історію, пнуть на себе радянські пілотки і в пʼяному угарі танцюють під Катюшу всюди, де їх не бʼють. Треба бити. Може хоч спинний мозок в голову потрапить - розумнішими не стануть, але інстинкт виживання зʼявиться, то перестануть своїми фейковими медалями очі мозолити.
День вісімсот сьомий
Орки знову вирішили наступати на Харківщину. В районі Харківської області зосереджено біля тридцяти тисяч охочих вбивати і грабувати українців. Йдуть нещадні бої і продовжуються нещадні обстріли. У самому Харкові тривога сьогодні лунала тринадцять разів. З прикордонних сіл евакуюють мешканців. Хлопцям потрібна підтримка, особливо дрони. Збори йдуть дуже важко. Люди, війна дійде куди завгодно, якщо не допомагати.
День вісімсот восьмий
Мінус ще одна сушка за сьогодні, нафтобаза окупантів в тимчасово окупованих Ровеньках і ще один НПЗ на болотах. В наш кошик - допомога від Британії на пʼятсот мільйонів фунтів і схвалення Сполученими Штатами термінового продажу трьох Хаймарсів для України. Загалом, хороші новини, але на Харківщині все ще складно. З деяких позицій нашим довелося відійти. Зараз тривають бої за село Глибоке і, якщо наші його не втримають, оркам буде відкритий шлях до дамби Травʼянського водосховища. До одної дамби вони вже дісталися. На жаль, не маю жодних ілюзій стосовно їхніх наступних дій.
День вісімсот девʼятий
Евакуація мешканців Харківщини відбувається в цілодобовому режимі. Люди масово покидають свої домівки, адже там стає все небезпечніше. На одному лише Вовчанському напрямку за сьогодні евакуйовано понад півтори тисячі людей. Що приємно, виїжджають разом з домашніми тваринами - ось де своїх не кидають. Ті, хто вже раз пережив окупацію, чудово розуміють що їх може чекати, якщо прийдуть узкіє. Сил нашим воїнам стримати цю навалу.
День вісімсот десятий
Данія пообіцяла надати Україні довгоочікувані F-16 протягом місяця. Поки очікуємо, наші мужні потроху нищать рабзєянську авіацію. За сьогодні, наприклад, приземлили ще одну сушку і вертоліт. Скоро буде ще веселіше - місяць не так вже й багато, якщо порівнювати з вісімсот десятьма днями.
День вісімсот одинадцятий
Двадцять один поранений внаслідок влучання по Харківській багатоповерхівці. Серед них троє дітей. Один чоловік у важкому стані. У Вовчанську свинособаки розстріляли двох волонтерів, які намагалися вивезти сімʼю місцевих мешканців з зони бойових дій. За словами свідків, один волонтер загинув, а інший поранений. По всій Україні діють аварійні відключення електроенергії, спричинені ударами орків по наших енергообʼєктах. Дежавю, ніби ще раз переживаємо початок війни. Так трапляється, якщо люди починають забувати, що вони живуть у країні, в якій триває війна. Коли починають зневажливо ставитися до військових і обливати брудом ТЦК. Коли донати падають до мінімуму, бо всі вже втомилися. Або ми їх, або вони нас. Іншого не дано. І так, ті, що на передку, не зобовʼязані тягнути це все на собі. І якщо вони не втримають цю навалу, то в Тису стрибатимемо всі з розгону, тільки тікати будемо не від ТЦК.
День вісімсот дванадцятій
Здається, є непоганий приліт по аеродрому в тимчасово окупованому Севастополі. Агенти партизанської групи АТЕШ стверджують, що прилетіло по артилерійському складу аеродрому, де зберігалися ракети для сушек і мігів. Сподіваюся, салют був гарний, довгий і з подальшими наслідками вторинної детонації.
