Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча вісімдесят шостий
Дві новини сьогодні порадували (які часи, такі й радощі). Перша: Зеленський не підписав угоду щодо рідкісноземельних металів. Як би не хотілося закінчити війну, зливати смерті наших героїв у нужник хотілок кого б там не було не можна. Друга: Кая Каллас заявила, що Європа готова підтримувати Україну, якщо остання не погодиться на мирні умови, які їй запропонують США (московія? (три рази передруковувала, бо довбаний т9 пише цю хрінь з великої літери)). Кароч. Не буде миру. Принаймні не скоро. А якщо й буде перемирʼя, то для того, щоб ми зібралися з силами, налагодили виробництво зброї в чотири зміни, наставили ППО і замінували все навколо, де ця шваль може пролізти. І часу буде мало. Зовсім недостатньо для політичних срачів, в які ми постійно скочуємось, коли нам московія закидає якусь палку на кшталт мови, як той довбанутий гіперактивний песик з ІQ як в какапо та памʼяттю як у рибки Дорі. Проте Європа вже зрозуміла, що ми з нею в одному човні і гребсти нам, по-ходу, доведеться без додаткової допомоги, тож ми будемо не одні. Не розслабляйтесь. Не надумайте там втомитися від війни. І не сподівайтесь ні на кого, окрім наших воїнів. Все буде Україна, бо ці покидьки її за триста років не знищили і зараз не зможуть.
День одна тисяча вісімдесят сьомий
Я коли новини читаю, то у мене таке враження, ніби я сіла прокатитися на американських гірках, там відмовили гальма і я лечу така з усієї дурі, волосся по вітру, соплі у всі боки, але вперто шукаю позитив, інакше жаба задавить, що стільки грошей викинула. Кароч, позитив. ЗСУ розфігачили пункт стрілецького батальйону московіі, з якого останні запускали шахеди по розташуванням українських військових на Сумщині. Поки що все. В остальному летимо, друзі. Чекаємо, чи гальма запрацюють, чи шмякнемось об шось.
День одна тисяча вісімдесят восьмий
Здається європейські лідери почали дратуватися, що дехто вважає НАТО своїм кишеньковим Альянсом. Принаймні Мерц наголосив на тому, що на попередньому саміті НАТО було прийнято рішення щодо перспективи членства України, тож одна країна-член не може це рішення відміняти. З одного боку так, але в реальності рішення мають прийматися одностайно, тож відмінити може й не відмінять, але й наступних не приймуть. Думаю, щонайменше чотири роки нам про НАТО можна не мріяти. А якщо щось на кшталт орбана і фіцо приходитиме до влади у країнах ЄС, то й з Європейським Союзом ми надовго в прольоті. Крутий підхід, еге ж? Нагнути жертву повномасштабної агресії по повній, при цьому сприяючи поновленню агресора на міжнародній арені. Гітлер в аду аплодує стоячи.
День одна тисяча вісімдесят девʼятий
Дочці сьогодні вісімнадцять. Вона була в першому класі, коли почалася війна і ми припинили їздити на відпочинок в Крим (зі зрозумілих причин) і на Азовське море (бо я розуміла, що у разі повномасштабного вторгнення Мелітопольський район, де ми зазвичай відпочивали, буде захоплений дуже швидко і перспектива опинитися там в цей час мені зовсім не подобалася). Вона була в девʼятому класі й готувалася вступати в коледж, коли розпочалося повномасштабне вторгнення. Звісно ж, ніякого випускного у неї не було, не було гарної сукні, прощання з класом, фото останнього дзвоника. Нічого. Вступ був онлайн, так само як і майже три роки навчання. Скільки разів вона була в коледжі фізично, спілкувалася вживу зі своїми викладачами і одногрупниками можна перелічити на пальцях. Нещодавно вона спитала мене, який був найщасливіший період мого життя і я сказала, що студентські роки. А у наших дітей їх забрали. Ба більше, дві третини свого життя вони прожили у країні, яка воює. Хіба можна таке пробачити московитам? Ті, хто вважає, що ми колись можемо стати московією, ви вважаєте, що наша молодь здатна таке забути?
День одна тисяча девʼяностий
Знаєте, що у людей, які мають психічні розлади, бувають сезонні загострення? От мені здається, що у московитів в лютому сезонне загострення. Знову на курщині розмотали наші колону танків, які йшли під прапорами сересере. Що цим некрофілам робиться? Добре хоч трупа леніна собі на дуло не натягують. Небензя теж розродився брєдом черговим. Мовляв, Україна назавжди втратила і Донецьку, і Луганську, і Запорізьку, і Херсонську області, та ще й має бути демілітаризована і безблокова. Це ти хлопцям в Курській губернії розкажи. Не тим, що з червоними прапорами в дупі вздовж доріг валяються, а тим, які ті прапори туди встановили. Хворі люди. Все ще на той сересере солодять (гарне слово українською вивчила)
День одна тисяча девʼяносто перший
Сьогодні про серйозне. Зараз бачу, як розганяються, зокрема й окремими політиками, розмови про вибори (навіть дехто вже і дату визначив). Цікаво мені, на кого такі розумники працюють. Чи то лише на себе коханих, чи то на тих за порєбріком, хто цих виборів вимагає. Ми зараз знаходимося в такому становищі, що лише повна підтримка дій нашого керівництва може дати нам шанс взагалі вижити. Чи можуть зламати Зеленського? Та легко, бо він звичайна людина. Чи зможуть зламати Зеленського, якщо за його рішеннями стоїть воля українського народу? Ні. Інакше доведеться пояснювати вже своїм виборцям, чому думка багатомільйонного народу не враховується. Саме тому договір щодо рідкісноземельних ресурсів України не був підписаний. Тепер до виборів. Якщо нас зараз змушують (і ми погоджуємось) провести вибори, то виходимо на наступну картину: вся та гидота (хто памʼятає слова Кузьми, мала на увазі от саме той термін), яка грабувала Україну всі ці роки, знову прийде змагатися у своїх щурячих перегонах. В кращому випадку ще допустять Залужного. З представників військових - виключно маріонеткові лизоблюди, бо ті, в кого болить Україна, будуть на передку зовсім не передвиборчим процесом займатися. Хочете ті самі рожі при владі чи все ж таки, щоб до влади прийшли ті, кому не все одно? Мені особисто треба друге. Це по перше. По друге. Зараз малюється схема спочатку вибори, а потім вже переговори. Я вже мовчу про те, що вони сподіваються на більш податливого перемовника з нашого боку. Але й постає питання безпеки. Місця проведення виборів, які заздалегідь відомі і де збираються натовпи людей. Хто дасть гарантію, що кончені не вдарять тією ж самою балістикою? Хтось має сумніви, що їхня мета знищити якомога більше людей? Хтось вірить що вони будуть на якісь там домовленості зважати? Мені здається, питання риторичні. Ну і по третє. Плєшивий занадто сильно хоче виборів в Україні, щоб ми йому це подарували. Спочатку кінець війни, а далі ми вже в себе самі розберемось. Без допомоги. Ця позиція має бути єдиною. А якщо хтось розганяє «радісну новину» про близькі вибори, то варто замислитися, в чиїх інтересах вони це роблять.
День одна тисяча девʼяносто другий
Не знаю, як у вас, а на моїх американських гірках гальма спрацювали і одним оком ситуація почала розвиднюватися. Трамп визначився з ворогом номер один і розпилюватися на інші конфлікти не збирається, а отже прагне завершити їх якомога скоріше і за будь-яку ціну. Нелюбимою дружиною назначили Китай, через що Московія стала дуже бажаним партнером, якого треба бодай що перетягнути на свій бік. А значить треба закінчити війну на її умовах (звісно ж, своє також отримавши). Першим варіантом, по-ходу, було здати території України до самої межі, де закінчується хотєлка ботоксного, попередньо присвоївши все, до чого можна було дотягнутися (копалини, порти тощо). Часу на подумати Зеленському ніхто не збирався давати (бо брати його до уваги взагалі не збиралися), тому з угодою швиденько припхалися і хотіли отримати «підпис здєсь і підпис здєсь» до зустрічі з московитами. І тут шото пішло не так. Плану Б не було, тому, швиденько скасувавши всі зустрічі, всі побігли придумувати план Б, з яким треба було тепер їхати до Саудівської Аравіі. Проте московити виставили і свої умови, які їм пообіцяли за можливості задовольнити, але то не точно (тому сумна лошадь так сумною і лишилась опосля зустрічі). І почалася гра. Ще на початку повномасштабної агресії Макрон говорив про те, що треба дати плєшивому «зберегти ліцо». Я чомусь впевнена, що на морду ліца ботоксного Макрону відверто було насрать, але то була умова самого плєшивого. Саме це він і вимагає тепер від Трампа. Як зберегти ліцо агресора, міжнародного злочинця, лідера вбивць і ґвалтівників? Правильно. Треба довести, що то була самооборона. Тепер пару слів про Зеленського. У мене в друзях є як його прихильники, так і ті, хто його просто лютою ненавистю ненавидить. Вітаю, то є демократія. І я завжди поважала думку кожного з вас. Але на міжнародній арені, сюрпрайз, так не працює. Демократично обраний президент є представником народу, а зараз він в очах міжнародної спільноти є буквально уособленням українського народу. І тому на обкладинці журналів він репрезентував український народ, всі оплески на міжнародних зустрічах - то українському народу, і зараз оце все гімно, що летить на його голову з вуст американо-московитських друзів, летить нам в самісінький писок. Від самого початку війни плєшивий наголошував, що владу в Україні захопила хунта, а український народ їх не підтримує і є «братьямі» московитам. От саме ця карта розігрується зараз. Довести, що Зеленський не має підтримки людей, він розвʼязав війну, а московити прийшли нас защіщать. Від хунти і Зеленського. Як думаєте, будуть нам при такому розкладі платити репарації? Будуть суди над воєнними злочинцями? Ой сумніваюся. А з московитських пасків вже пішла інформація, що в Україні буде проведений рехферендум за приєднання до московіі, де кожна область (!) матиме право на самовизначення. Вгадайте, як проголосує 130% населення на окупованих територіях? Сьогодні з вдячністю дивилася, як відреагував Залужний на питання про вибори: зараз потрібно втримати країну, зараз не на часі. З огидою почитала заяву Геращенко, у якої заклик до єднання був закликом до єднання проти теперішньої влади. От не знаю, чи просто дура і не розуміє, що фальстарт по виборах, чи не дура і знає, що відпрацьовує. Зараз немає протистояння Зеленський проти Порошенка, чи Зеленський проти Залужного, чи будь-кого з українців. Є протистояння Зеленський проти путіна і це є екзистенційне протистояння України проти московіі. От саме зараз, на цьому етапі, наприкінці будь якого посту проти Зеленського можете сміливо писати «а путін маладєц» і буде вам щастя, тільки не знаю чи в Україні.
