Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча сто сімдесятий
Поки триває третя поки-що-не-світова війна проти нацизму, весь світ відзначає день памʼяті полеглих у другій світовій війні. А на болотах бадьоро збираються ті, хто розпочав ту саму війну, ті, хто воював на боці фашистів, і ті, хто не воював на боці фашистів тоді, але за цих вісімдесят років створили у своїх країнах автократичні режими і тепер може бути або у ізоляції або разом з такими ж злочинцями, як і самі. Підуть завтра маршем під гаслом «Можем павтаріть», що, в принципі, вже і роблять - повторюють війну, воєнні злочини, мародерства, зґвалтування тощо. От все, як на мене, логічно. Обідно тільки за Ізраїль. Розумію, що історично євреї звикли підлаштовуватися - елементарно інакше б могли не вижити, адже своя держава зʼявилася у них не так давно. Але щоб приїхати вітати з перемогою тих, хто їх вісімдесят років тому знищував разом з нацистами - ну це вже просто якась гидота.
День одна тисяча сто сімдесят перший
Якщо когось здивувала новина, що угорські спецслужби шпигували за Україною, той не я. Маю абсолютну впевненість в участі угорського і теперішнього словацького урядів у цій війні. От про вучича ще не дуже впевнена - більше скидається на підлабузника, який намагається пару акцій газпрому на безбідну старість вхопити. Хоча, можу й помилятися - тиха вода греблю рве, як то кажуть. Проте, нам від того ні холодно ні жарко. Ніц для нас не змінює. А от Європі, яка має з ними одну систему розвідки і воєнного захисту, треба думати і реагувати, бо розвели в себе під боком тераріум.
День одна тисяча сто сімдесят другий
Коаліція рішучих вимагає від московіі припинення вогню на тридцять днів, починаючи з понеділка. Неділю їм на відірватись лишили? Типу, ну, давайте, сьогодні вже довбаніть з усього, чого тільки можна, а з понеділка вже ні-ні. Хоча, там ані з понеділка, ані з вівторка ніякого припинення вогню не буде. Припинення вогню буде тоді, коли болотяні разом з своїми союзниками відгребуть так, що ця війна їм стане кісткою в горлі. А це складно і не скоро. Коротше, не вірю я ані в перемирʼя, ані у мир з узкіми. Здається, що вже навіть до американської адміністрації щось починає доходити. Принаймні маємо схвалення щодо постачання ракет до петріотів та атакамсів. Оце реальна дія щодо наближення закінчення цієї війни.
День одна тисяча сто сімдесят третій
Кількість оптимістів у світі приємно (чи неприємно) вражає. Зі здивуванням дізналася, що навіть серед українців були ті, хто пів ночі чекав на так звану пресконференцію ботоксного, реально вважаючи, що він погодиться на припинення вогню (а то й взагалі зупинить війну). Тепер всі чекають з нетерпінням на переговори у Стамбулі в четвер. Вангую, що буде. Один сценарій - ніяких переговорів не буде взагалі (в плєшивого і ко ще цілих чотири дні, щоб причину придумати). Другий сценарій - московити вимагатимуть підписати так звані стамбульські домовленості і будуть послані повторно слідом за російським воєнним кораблем. Тому не розслабляймося, працюймо на перемогу.
День одна тисяча сто сімдесят четвертий
Завтра на нас чекає великий день. День введення нових санкцій проти московіі, яка, звичайно ж, за наступні дві години на жодне перемирʼя не погодиться. Тож перейдемо у абсолютно нову фазу цієї війни - фазу ще глибшого занепокоєння і ще більших санкцій. Сарказм якщо шо. Проте настрій Німеччини щодо дальнобійних снарядів мені подобається.
День одна тисяча сто сімдесят пʼятий
Пардоньтє, не сьогодні. Не сьогодні будуть введені санкції, а якщо ботоксний відмовиться від тридцятиденного перемирʼя (а то ж він ще не відмовився, шо ви шо ви). Але вже ці санкції будуть най-най-най-найжорсткішими за всі попередні. Наприклад, США вийдуть з переговорного процесу (на болотах вже охолоджують шампанське, так бояться).
День одна тисяча сто сімдесят шостий
Мені здається, я зрозуміла чому московити так довго не оголошували список своїх «делегатів» на перемовинах в Туреччині. Там, по-ходу, графік відпусток звіряли. Логіка наступна. Вони всі в усьому білому світі під санкціями, тож вже щонайменше три роки у відпустку по «золотому кольцу расісі» їздять. А тут раптом можливість виїхати в Туреччину - це ж просто празднік какой-то. От і відрядили всіх, кого могли, згідно графіку відпусток. Інакше пояснити той список незрозуміло взагалі кого я не можу.
