Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча сто девʼяносто восьмий
Якщо вірити Трампу та його помічникам, Україна - чіхуахуа, а війна — бійка двох дітей.
Цікаво, що ця дитяча бійка вже третій рік тримає в напрузі пів світу, який не по дитячому колошматить від усвідомлення перспективи Третьої Світової. А чіхуахуа тим часом б’є так звану другу армію світу, топить її флот, знищує третину стратегічної авіації, і метр за метром повертає свою землю. Може, справа не в розмірі, в характері, хоробрості та готовності боротися? І в тому, що коли зарозумілі дорослі заграють з диктаторами, діти гинуть по-справжньому. Співчуття сьогодні Прилукам, Харкову і Херсону.
День одна тисяча сто девʼяносто девʼятий
Важка ніч. Київ, Луцьк, Тернопіль, Чернігів, Львів, Харків, Хмельниччина, Черкащина, Сумщина і Одещина. Одічалі лупили майже по всій Україні, виправдовуючи це «помстою» за знищення своїх стратегічних літаків. До речі, сьогодні спромоглися підняти в повітря лише сім своїх літаючих корит. І завантажували їх ракетами під завʼязку, що лише прискорить їх зношення. Рано чи пізно, ми дочекаємось моменту, коли піднімати в повітря їм буде нічого. А щоб цей момент настав якнайшвидше, наші сьогодні теж вночі не відпочивали, а влупили по їхніх аеродромах енгельс і дягелево. На першому підтверджень влучання по щонайменше трьох резервуарах з паливом, яким заправлялися літаки. По другому інформація поки що уточнюється. Проте є підтвердження ураження двох гелікоптерів на бнр. Ось так потихеньку перетворюємо армію московитів на піхотинців.
День одна тисяча двохсотий
День почався зі збиття чергової сушки. Проте, подейкують, що не літаками єдиними, і українці тепер взялися за локомотиви. Від наших немає поки що жодних коментарів, проте на болотах виють про павутину-2. Цікаво, це буде сиквел чи серіал?
День одна тисяча двісті перший
Здається, на нас чекає чергова безсонна нічка. По Україні вже випущено близько сотні шахедів. Зазвичай це лише початок. Ба більше, весь день були повідомлення, що літаки московитів активні і готуються до нічного виліту. З вірою в ППО готуємось до робочого тижня.
День одна тисяча двісті другий
Продовжується поступове знищення авіації ворога. І сьогодні нанесено удар по аеродрому саваслєйка. Підтверджено ураження двох літаків. Також передали пламєнний привіт чебоксарам, де вразили завод з виробництва приймачів, що використовуються для захисту БПЛА від наших засобів РЕБ. А також завод з виробництва спец антен для шахедів. Робота триває.
День одна тисяча двісті третій
Важкенька видалася нічка. Хто був в нашій шкурі, той розуміє, а тому, хто не був, все одно не пояснити, що таке сидіти під вибухами годин пʼять поспіль. Хоча в прифронтових містах, звичайно, гірше. Слухала сьогодні вночі роботу нашої ППО і розуміла, як ми завдячуємо їм. На жаль, в Києві є загибла. Проте, якби не всі ті військові, які обороняють небо Києва, їх були б тисячі. Загалом поспала сьогодні три години: очі червоні, лінзи на запалені очі - то ще ті пекельні борошна, але вражає, що від самого ранку люди працюють, виконують свої звичні обовʼязки, функціонують, ніби й не було всього того жаху, який пережили вночі. Цей народ не зламати. Ні шахедами, ні ракетами, ні страхом, ні безсонними ночами. І завдяки цій незламності ми вже перемогли. Все решта лише питання часу.
День одна тисяча двісті четвертий
Вночі московити знову били по Харкову. Знову по житлових кварталах. Троє загиблих, шістдесят чотири людини поранені, серед яких девʼять дітей. І на відео з місця удару чути, як з-під завалів люди співають гімн України. Такий він, Харків.
