Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча двісті сорок сьомий
Вчора пізно ввечері відбувся черговий обмін військовополоненими. До України повернулися захисники з різних напрямків, зокрема й останній захисник вже легендарного острову Зміїний. Також вчора пройшов черговий раунд так званих переговорів. Говорити особливо немає про що, проте, ніби, знову є домовленість про обміни, а це вже дуже добре.
День одна тисяча двісті сорок восьмий
Приємно, що удари вглиб московіі вже стали регулярними. З самого ранку в ТГ каналах купа цікавих відео від московитів, на яких головними героями є добрі дрони. На ставропольщині вже вдруге прилетіло по заводу Азот, який виготовляє компоненти вибухівки для московитських боєприпасів. На тамбовському пороховому внаслідок прильотів гарна пожежа і зупинка цехів. В БНР і КНР трохи підустали мости, порушивши логістику московитів. Ну і (куди ж без цього) натовпи вкрай незадоволених і втомлених пасажирів у аеропортах Владикавказу, Грозного, Магасу, Мінеральних Вод, Нальчику, Ставрополя і Мацкви. Мрію, що колись у них буде «план ковьор» нонстопом цілодобово.
День одна тисяча двісті сорок девʼятий
Хтось на московіі знайшовся таки, хто вирішив допомогти нам поступово зменшувати кількість московитських літаків. Добрими самаритянами знищено ще одну навчально-бойову сушку на аеродромі армавір. Ось так потроху дійдемо до дня, коли московія стане і не плаваючою, і не літаючою, і не ядерною.
День одна тисяча двісті пʼятдесятий
Завтра початок робочого тижня. Вже кілька днів ночі (принаймні в Києві) були спокійними. А отже з вірогідністю в 99% сьогодні на нас чекає чергова пекельна ніч від московитів. Тривога вже почалася. Повідомляють про те, що дрони запущені з різних напрямків, і існує висока ймовірність застосування тушок. Тому, де б ви не були, бережіть себе і свої сімʼї.
День одна тисяча двісті пʼятдесят перший
Московія з першого серпня офіційно(!) закриває двадцять пунктів пропуску на кордоні з Україною: тринадцять автомобільних і сім залізничних. Але ж ми так просто не здамося, бо в нас там є стіна яценюка - будемо захищатись і виборювати своє право їздити на московію, шукати свої унітази і пральні машини. Казкові довбограї.
День одна тисяча двісті пʼятдесят другий
Рахувала-рахувала до п’ятдесяти. Збили. Добре, що тепер тільки до десяти. Незрозуміло, щоправда, що тоді буде, але поки що тільки ціни на нафту підстрибнули (стратегія кульгає, як на мене).
День одна тисяча двісті пʼятдесят третій
Нарешті зрозуміла, на що мені схожі оті всі скількох-там-денні ультиматуми. Таке враження, що я спостерігаю за змаганням соловйових. Якщо раніше лише з одного боку лунали погрози про радіоактивний попіл, то зараз вони з континенту на континент тими погрозами перекидаються. При чому гра явно командна, в кожній команді плюс-мінус однакова кількість гравців. От тільки якого біса нас як ту сітку між собою натягнули, мені не зрозуміло.
