Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча двісті вісімдесят другий
Пережили чергову масовану атаку на Київ. Двісті двадцять пʼять пошкоджених будинків. На цю мить двадцять двоє загиблих, з яких четверо дітей. Переговори з московією можуть вестися виключно мовою зброї. Далекобійної. По глибоких тилах.
День одна тисяча двісті вісімдесят третій
День памʼяті захисників України співпав із днем трауру по загиблих у Києві внаслідок масованої атаки. А ввечері знову масована атака шахедів, та ще й тушки вилетіли, тож вночі всього можна очікувати. Так і живемо. Сподіваннями, що колись це все до них повернеться і по кордону України проходитиме межа між Європою і Китаєм.
День одна тисяча двісті вісімдесят четвертий
США нарощують обсяги поставок зброї Україні. Щоправда за європейські кошти, але ж нам важливий наразі результат. Говорять про додаткові Петріоти, а значить будемо трохи захищенішими. Принаймні маємо на це надію.
День одна тисяча двісті вісімдесят пʼятий
Нарешті від когось почула правдиві слова: війна в Україні може тривати ще довго. Також приємно, що Мерц визнає, що, якщо сьогодні примусити Україну до капітуляції, завтра війна буде в Європі. Добре, що й більшість європейських лідерів це розуміють. Скоріше б закінчували цей фарс і підігрування миротворчому спектаклю і надавали потужнішу допомогу.
День одна тисяча двісті вісімдесят шостий
Подивилася відео з саміту ШОС. Думала прокоментувати. Подивилася ще раз. Нема там що коментувати, в принципі. А, да. Сьогодні річниця початку Другої Світової. Тепер подивіться на фото трьох. Мда уж. Символічне.
День одна тисяча двісті вісімдесят сьомий
Вучич жалівся плєшивому як важко живеться Сербії від початку «української кризи» (якої кризи, шо за криза?). Фіцо жалівся плєшивому як важко жити Словаччині, бо Україна бʼє по московитських енергообʼєктах. А Київським школярам, які весь свій перший навчальний день просиділи в укриттях, немає кому пожалітися. Та й взагалі, українським школярам, і українцям загалом, найлегше в цьому світі живеться. І не порівняти з проблемами вучича і фіцо, які так вже звикли їсти з руки плєшивого, а їх весь світ за це (незрозуміло чому) засуджує.
День одна тисяча двісті вісімдесят восьмий
Пʼятсот два безпілотника і двадцять чотири ракети випустили сьогодні вночі одичалі по Україні. Здебільшого по західних областях і Києву. Зеленський каже, що це нова тактика московитів: влаштовувати по кілька масованих обстрілів на тиждень. Четвертий рік війни, а досі не розумію чого вони цим намагаються добитись. Ну в Донецьку вже добилися - нужду справляють в пакетики, вода в дефіциті. То це і є мета узкого міра? Ми точно від цього маємо воспилать бажанням стати частиною їхньої недокраіни?
