Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча триста десятий
Міну ще три літаючі корита у московитів. Мінуснули два транспортні літаки у тимчасово окупованому Криму і, що найприємніше, ворожу сушку, яка скидала каби. Дуже сподіваюся, що пілоти вже плескають у долоні на концерті кобздона.
День одна тисяча триста одинадцятий
Гроссі поїхав на мацкву, зустрівся з ботоксним і дуже дякував за підтримку неупередженої та професійної роботи МАГАТЕ. Тобто, коли одну з найбільших атомних станцій роблять фактично укриттям для московитських загарбницьких військ, а іншу атомну станцію тупо грабують, вивозячи звідти все, що можна рухати, - це прям дуже дякуємо і вклоняємось. Цікава позиція. До речі, десь промайнуло, що Гроссі хоче стати генсеком НАТО, а чо не сумна кобила чи, наприклад, не нєбєндзя? Чого вже розмінюватися на дрібниці?
День одна тисяча триста дванадцятий
По всій Європі швендяють незрозумілі дрони: над військовими базами, складами, держустановами, гідроелектростанціями. (І хто ж то може за цим стояти?) Московитські кораблі проводять розвідку у європейських водах, створюючи загрозу зникнення звʼязку для країн НАТО. Тим часом президент Польщі займається законопроєктом про заборону «бандеризму» (шта???). А паралімпійський комітет дозволяє московитським і білоруським спортсменам брати участь у змаганнях під своїми прапорами. (Соромлюсь спитати, а ті, які в нас свої нозі-руці полишали, теж там будуть чи все ж таки сподіваємось на те, що ці доблесні воїни окрім як бухати вже ні на що не здатні?) Що з цим світом не так?
День одна тисяча триста тринадцятий
Понад шістсот дронів і сорок ракет випустили сьогодні одичалі по Україні. Основні удари прийшлися по Запоріжжю, Хмельницькому, Сумам, Миколаєву, Чернігову, Одесі і, звичайно, Києву. У Києві, на жаль, четверо загиблих, серед яких дванадцятирічна дівчинка. У столиці тринадцять поранених, а загалом по Україні близько сорока. Терор проти мирного населення продовжується. Співчуття сімʼям загиблих. Скорішого одужання постраждалим.
День одна тисяча триста чотирнадцятий
Орбан вкрай охрінів і заявив, що Україна не є суверенною державою і навіть якщо пара угорських дронів і залетіла на її територію, то вона не має на це реагувати, бо як країна не зможе існувати без підтримки (особливо орбана, ага). Я, звичайно, рішень не приймаю, а якби приймала, наказала б збивати все, що залітає з території Угорщини. Ми в стані війни, мало лі шо там і чиє летить. Нерви ні к чорту - не наше, та й пальнули. Піди доведи, що не випадковість. А якщо серйозно, я все ще абсолютно впевнена у ролі особисто орбана в цій війні і не здивуюся, якщо угорці проводять розвідку в інтересах московіі.
День одна тисяча триста пʼятнадцятий
Чергові удари по Харкову і Дніпру. Московити продовжують свою тактику залякування цивільного населення. Здавалося б, до будь-кого, навіть тупішого за московитів, вже дійшло б, що ця тактика не працює, але ж проблема в тому, що більше в них нічого немає. Вже починають пересаджувати своїх штурмовиків на коней. Танки були, мопеди були, віслюки були, коней переведемо. На чому наступному прискачуть?
День одна тисяча триста шістнадцятий
Старокостянтинову присвоєно звання міста-героя. На початку повномасштабного вторгнення, коли більшість їхали закордон, ми їхали в Старокостянтинів. На нас дивилися, як на ненормальних, бо з перших хвилин великої війни місто було під постійними обстрілами. Але немає кращого і затишнішого місця на планеті, ніж дім. А люди, які живуть в моєму рідному місті, роблять його абсолютно неповторним. Старокостянтинів стояв, стоїть і буде стояти, як би рашисти не казилися.
