Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 22 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча триста двадцять четвертий
Кажуть, що московія зруйнувала близько 60% українського видобутку газу. Попереджають, що взимку можемо сидіти не лише без світла, але й без блакитного палива. Згадую перші блекаути, коли в нашому районі світла не було найдовше з усіх сусідніх, бо в нас газові плити, а в інших районах електричні. В темноті ж можна їсти приготувати, якщо газ є. Тепер, мабуть, будемо районами один до одного бігати в гості, їсти готовити. Або ж перейдемо на багаття у дворах. Але й тут якось справимось. Зима - то ж всього навсього девʼяносто днів. Головне, що без холодильників цілком можна обійтися - виніс все на балкон і не псується. Прорвемось.
День одна тисяча триста двадцять пʼятий
Майже пʼятсот дронів і ракет випустили сьогодні болотяні по Україні, зокрема летіло й багато балістики. Майже всі удари по теплоелектростанціях. Намагаються занурити в холод і темряву. Але краще в ковдрі й зі свічечкою, але без московитів на нашій землі. Треба готуватися до важкої зими, можливо, найважчої з усіх від початку повномасштабки. Але памʼятаймо, що найтемніша ніч завжди перед світанком.
День одна тисяча триста двадцять шостий
Скрєпні завдали удару по храму в Костянтинівці, вбивши чотирирічну дівчинку. Колись, впевнена, буде розкрита вся інформація про воєнні злочини московитів в Україні. І не знаю чи хочу все про них знати. Вдома лежить книга «Маріуполь». Так і не розкрита - поки що не готова.
День одна тисяча триста двадцять сьомий
Бульбаш бʼє в аларм, каже, що вже дуже терміново треба домовлятися з московією, бо України може не стати - так швидко орки українську землю захоплюють. От майже чотири роки стоїмо, а тут прям різко треба домовлятися. І вуса пєскова туди ж - волає, що вони готові, а Україна на поступки не йде. Цікаво, що трапилося. Бензин взагалі закінчується? Томагавків бояться? Блекаути стращають? Чи щось погірше на болотах намічається?
День одна тисяча триста двадцять восьмий
Судячи з етерів московитських помийок, справа все ж таки в томагавках. Надто часто вони їх згадують і все хилять у бік «порішати дипломатично». Один мєдвєдєв пробухав , видно, нову методичку і все погрожує Трампу ядерною війною у випадку передачі Україні далекобійної зброї. Він мені нагадує відео про собаку, який гавкає на більшого пса, сидячи на колінах у хазяїна. Один в один, тільки ще пʼяне.
День одна тисяча триста двадцять девʼятий
Про те, який «мир» не треба укладати. Вчора нарешті звільнили останніх двадцятеро ізраїльських заложників, що їх утримував ХАМАС. Це дійсно величезне досягнення, адже весь світ розуміє що їм доводилося переживати у полоні. Доказом надзвичайно важких умов утримання є й те, що також повернули і двадцять вісім тіл тих, хто помер перебуваючи у полоні. Але натомість ХАМАС отримав тисячі своїх бойовиків, яких випустили з Ізраїльських тюрем. Не покараних, готових знову йти вбивати. Безкарність злочинців породжує подальше насильство. В той момент, коли в Єгипті підписували декларацію щодо Гази, говорячи про мир на Близькому Сході, ХАМАСівці в Газі стратили тих, кого вважали винними у співпраці з Ізраїлем. Саме вважали - ні суда, ні слідства, просто мішок на голову, на коліна, і куля в потилицю. Схоже на людей, що готуються до миру? Коли розпочнуться нові звірства лише питання часу. І це приклад того, якого миру я не хочу для України. Мир, який принесе нові звірства московитів, давши їм час на перепочинок і переозброєння, набагато гірший ніж війна. Лишається лише сподіватися на те, що нам вистачить розуму не піддаватися зовнішньому тиску і відстоювати свої інтереси.
День одна тисяча триста тридцятий
Літак, на борту якого перебуває Піт Хегсет, оголосив надзвичайну ситуацію через тріснуте лобове скло. Новина така собі, але перечитувала я її чотири рази, доки не зрозуміла, що мені так муляє. Все просто: там було написано міністр війни Піт Хегсет. Вам не ріже очі, чи вуха, чи мозок? І де був мозок тих, хто так обізвав посаду: «міністр війни». Я чомусь одразу уявляю чувака, що сидить в прикиді Наполеона. І не факт, що не в дурдомі. Так вже хочеться повоювати? Аж настільки не розумієте що таке війна? То приїжджайте до нас. Створимо ще один іноземний легіон, назвемо «міністри війни». Аби ж тільки не накивали пʼятами в перші кілька годин перебування у реальності.
