Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста перший
Сьогодні Різдво. І майже весь день було світло. Світло в оселі як маленьке диво, до якого ми вже не ставимось як до чогось буденного. Світло, яке дозволяє просто жити кілька годин без напруги. Але світло сьогодні не лише в лампах. Воно в людях, які тримають небо над нашими містами. В тих, хто далеко від дому. В тиші між тривогами.
В надії, яка не зникає навіть на четвертий рік війни. Це Різдво без ілюзій, але з вірою.
Без гучних свят, але з глибокою вдячністю.
За світло. За життя. За те, що тримаємось.
День одна тисяча чотириста другий
Іноді замість того, щоб щось писати, хочеться просто поставити такий великий смайлик facepalm, бо слів реально не вистачає. Намальовується чергова зустріч Зеленського з Трампом. Останній заявив, що саме він єдина інстанція, яка схвалює пункти так званого мирного плану. Скільки там годин мало бути виділено на закінчення війни? Двадцять чотири? Схвалювач мирного плану. Останній арбітр з Нобелівською премією миру на всю грудь з закруткою на спині. І маємо ж витрачати на це неподобство час і сили, крутитися як той вуж на пательні, щоб не дай Бог не образити істєрічку. Куди котиться найпотужніша демократія світу?
День одна тисяча чотириста третій
Ми сьогодні серед щасливчиків. Для тих, хто не в Україні, звучатиме дико, але які часи таке і щастя. Проте ми навіть поспали вночі - під вибухи, але вони були не настільки близько, щоб на них реагувати. І без світла були всього сім годин. Тож, навіть якщо тепер і вимкнуть на якийсь час, ми встигли знову зарядитись і почуваємось цілком комфортно, навіть без опалення і гарячої води. Багатьом киянам сьогодні не пощастило так, як нам. Багато прильотів по житлових будинках. Є загиблі й поранені. Дехто вже майже двадцять годин без електрики, води і тепла. Але Київ тримається, як і вся Україна. Енергетики працюють над відновленням електропостачання. Життя поступово повертається у звичне русло. Ну а грудень повільно спливає. А це означає, що ми вже майже пережили перший місяць нашої чергової найважчої зими. І так, день вже поступово збільшується. Тож ми впевнено крокуємо до світла, в усіх смислах цього слова.
День одна тисяча чотириста четвертий
З ким не говорю, у всіх одне й те саме - повна відсутність будь-якого святкового настрою. Накриває втома, хочеться спокою і тиші, а не гірлянд і ялинок. Навіть не уявляю яка втома там, на передовій. Ще й цей цирк з переговорами. Не було ще пресконференції, але перед цим заява «або буде мир або буде далі війна» - це канєшна мощ. Як-то кажуть, шанси 50 на 50. Прям відчувається впевненість у тому, що плєшивий дуже прагне миру. Дайте нам просто зброю під ялиночку. Багато. Всю.
День одна тисяча чотириста пʼятий
Як страшно жить на світі… Плєшивого обстріляли. Цілих девʼяносто один безпілотник особисто по ньому випустили. Та ще й одразу після мирних переговорів з американцями. Секунда в секунду. Всі безпілотники збили. Всі. А журналісти питають, може триндить плєшивий? Та ну як? Сказав же ж. Як тут перевірити? Супутників нема. Розвідки нема. OSINT нема. Ніяк не перевіриш, тож тра вірити на слово. Але ж як страшно жить. Тепер будуть мститися всій Україні за таку неприпустиму поведінку: вдарять і по енергетиці, і по урядових будівлях, і по військових обʼєктах. Ніколи не били, але ж тепер все, терпець увірвався. Коротко про те, як два клоуни подають всьому світу факт того, що на новий рік українців продовжуватимуть вбивати. Оце реальна суть всіх переговорів. Але нам своє робити. Буде колись і на резиденції плєшивого фейєрверк.
День одна тисяча чотириста шостий
День почався з параду уродів. Це тих, які сильно занепокоєні уявним ударом по резиденції плєшивого. Головне ударами по енергообʼєктах Украіни, коли взимку, в морози, Одеса тиждень без світла і тепла, а Київщина чотири дні без тепла і світла, то їм норм. Ні пари з вуст. Але то таке. Демонстративною стала реакція наших союзників. Точніше її відсутність. Тобто, можливостей у всього світу заперечити брехню плєшивого немає. Ну от не спрацювали супутники над болотами, ніхто нічого не бачив. Але суть не в цій сьогоднішній брехні. Суть в тому, що ми ще до підписання бумажулі про мир побачили всі наші майбутні гарантії, які передбачають те, що не буде ніяких гарантій, якщо раптом Україна нанесе удар по московіі. Сьогодні ж ми побачили, що ми можемо «нанести удар» просто у хворій уяві плєшивого і світ це проковтне. Красно дякуємо за такі гарантії. Кладіть їх у сейф з Будапештським меморандумом.
День одна тисяча чотириста сьомий
Менш ніж за годину почнеться наступний рік. Мабуть, час підбити підсумки. Отже, приблизно дві тисячи чотириста ракет, понад сто тисяч дронів та більш як шістдесят тисяч кабів випустили по нас болотяні цього року. У Києві тривога звучала майже вісімсот разів. Натомість за цей рік ми перетворили на хороших узкіх понад триста вісімдесят тисяч московитів. Наші Сили Оборони провели безліч операцій як у зоні боєзіткнення, так і на території московіі. Найгучнішою стала операція павутина, низка гучних ліквідацій воєнних злочинців на території боліт, атаки на нафтопереробні заводи, а також заводи, що працюють на ВПК московитів тощо. Боротьба триває. Хотілося б, звичайно, в наступному році миру. Але не такого, який нам навʼязують, і не ціною наших територій. Нехай наступний рік буде кращим, ніж цей.
