Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста тридцять шостий
Московити розганяють нову геніальну ідею. Хоча, мабуть, не нову, бо подібні закиди вже були. Пропонують вони Зеленському їхати на мацквабад, щоб з плєшивим зустрітися. Цікаво, це вони весь світ за ідіотів тримають, чи все ж таки розуміють, що вождь бидлостану невиїзний? Європейці ж не відмовилися від ідеї трибуналу. Тож постає питання: а куди плєшивий їздити може, окрім Білорусі і китаю? Та й до китаю вже сцикотно, бо Сі дуже незадоволений тим, як московити показали себе в Венесуелі. Іран вже теж гойдається. Перед новим президентом Сирії вже прогнулися. Цікаво спостерігати, як страшилка, який колись погрожував «мочити в сортирі» і браво розповідав про «спєциальную ваєнную опєрацию» стає схожим на побитого собаку на ціпку.
День одна тисяча чотириста тридцять сьомий
З барського плеча московити ніби-то пообіцяли не завдавати ударів по українській енергетиці до третього лютого. Віри їм, чесно кажучи, немає, але, якщо Трамп справді щось їм пообіцяв у відповідь, можливо й матимемо аж чотири дні без сюрпризів. Але ж енергетика-енергетикою, а загалом ударів ніхто не відміняв. Тож зосередилися мокші на логістиці, прицільно бʼючи по залізничній інфраструктурі. Ну і як же ж без вбивств цивільних? Вгатили ще й по автобусу у Херсоні, вбивши водія і поранивши пасажирів. Коротше кажучи, нічого, окрім вибору цілей, не змінюється.
День одна тисяча чотириста тридцять восьмий
Ну що ж, два місяці зими позаду. Лишилося ще двадцять вісім днів. Потихеньку рухаємось до тепла і сонечка. В світі ажіотаж - оприлюднили чергові файли зі справи Епштейна. Нам же було трохи не до цього - в нас черговий колапс енергосистеми і, як наслідок, водо- і теплопостачання. Та й що нам ті плівки - розбудіть, як почнете справді когось за це саджати. Ну а поки що гвалтівники і збоченці правлять найбільшими країнами світу. Але нам не до того - ми впевнено рухаємось до весни.
День одна тисяча чотириста тридцять девʼятий
Наразі шістнадцятеро загиблих через черговий удар московитів по цивільному автобусу, яким зі зміни поверталися шахтарі. Після першого удару болотяні свідомо добивали людей, що вибралися з ураженого автобусу. Вже давно таке не дивує. Але хочу про це памʼятати. Щоб через роки фейсбук про це нагадував. Щоб памʼять вибірково не стирала погані спогади, створюючи ілюзію того, що все було не настільки жорстоко. Треба памʼятати. Треба мститися. Треба робити все, щоб ніколи не існувало дружби чи контактів з одичалими.
День одна тисяча чотириста сороковий
Українська делегація вирушила на черговий раунд переговорів. Московити весь день переганяли літаки, готуючись до масованого обстрілу. Зато Трамп може в черговий раз заявити, що піс діл вже ось-ось має бути заключена. Як вже задовбав цей спектакль, в якому нас змушують грати. Ну, для нас на найближчі дні варіантів є два. Перший - обстріл буде сьогодні під приводом посилення переговорних позицій. Другий - обстріл буде завтра під приводом того, що українці знов відхилили щедрі пропозиції капітулювати. В будь якому випадку, бережіть себе.
День одна тисяча чотириста сорок перший
Пережили чергову атаку на енерго обʼєкти - доволі передбачувано і очікувано. Лише у Києві понад тисяча сто будинків без опалення і це тоді, коли температура опускається до мінус двадцяти. Не краща ситуація і в Харкові. Не обійшлося й без влучань по житлових будинках. Але найбільше сьогодні болить Запоріжжя, де московити вбили двох вісімнадцятирічних дітей і поранили трьох. Пʼятнадцятирічна дівчинка у вкрай тяжкому стані. Важко навіть описати той біль, який я відчуваю щоразу, коли гинуть і страждають діти.
День одна тисяча чотириста сорок другий
Чергова зустріч в Абу-Дабі. Звісно ж, про жодне укладання миру не йдеться, але якщо хоча б домовляться про обмін полоненими, то вже варто було пройти через цей цирк. Московити знайшли черговий привід для затягування - гарантії безпеки. Ну, по-перше, якщо ж, як заявляється, москвобад не збирається знову нападати, то яка їм різниця? По-друге, були вже всілякі меморандуми-гарантії, якими всі дружно підтерлися, і роблять вигляд, що ніколи про них не чули. Ну ми, звісно ж, маємо вичавлювати всі можливі гарантії, працюючі чи не працюючі - то вже час покаже. Але насамперед потрібно будувати самостійну державу, на яку просто страшно буде напасти. А це армія, ВПК, служби безпеки, оборони, розвідки тощо. Це єдиний гарантований захист від будь-яких ворогів.
