Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста сорок третій
Сто пʼятдесят сім наших воїнів повернулися сьогодні з московитського полону. Більшість з них - оборонці Маріуполя, отже знаходилися у полоні ще з двадцять другого року. Допоки ми повертаємо своїх з того пекла, перемовини мають смисл. А, ну і Трамп сьогодні заявив, що він зупинив ядерну війну між московією і Україною. Зізнавайтесь, хто ядерний арсенал у схроні сховав? І дайте вже йому ту Нобелівську премію на всю грудь.
День одна тисяча чотириста сорок четвертий
Вже близько пʼятдесяти шлюхедів запущені. Кораблі з калібрами виведені. Літаки сьогодні пів дня переганялися. Московити поспішають встигнути з обстрілами, допоки тривають морози. Вже б до нормальних дійшло, що викидають мільярди долларів в пусту, бо ніхто не збирається капітулювати ані через холод, ані через відсутність світла. Але ж як тут зупинитися, якщо це означатиме, що все, що видавалося московитам чудовою тактикою, виявилося черговим прорахунком з боку плєшивого і компанії.
День одна тисяча чотириста сорок пʼятий
Ще на одну масовану атаку ми стали ближче до весни. Сорок ракет і понад чотириста безпілотників запустили сьогодні кончені, намагаючись залишити Україну без світла і тепла. Спромоглися зупинити Бурштинстку ТЕС, а також завадити нормальній роботі атомних станцій, через що по всій Україні аварійні відключення електроенергії. Але найстрашніше, що сьогодні знову не обійшлося без жертв. На Рівненщині вгатили по багатоквартирному будинку - загинув чоловік. На Київщині при виконанні службових обовʼязків загинув рятувальник. Людські втрати завжди найстрашніші, бо безповоротні. Все інше можна відновити, відбудувати. Людське життя, на жаль, не повернути.
День одна тисяча чотириста сорок шостий
Оце дивлюся, як люди то тут, то там дороги перекривають, бо їм графіки відключень не подобаються. А в Києві ніхто нічого не перекриває. Бо отримуєш ті графіки - шістдесят груп. Ну, думаєш, і куди його дивитись? Йдеш на сайт ДТЕК, щоб знайти свою чергу. А там сюрпрайз - не пишуть ніде до якої ти черги відносишся. Йдеш в чат бот. Чат бот пише: у вас зараз відключень нема. Йдеш перевіряєш: може відключень і нема, але світла теж нема. Питаєш графік - надсилає такий, який з жодною з шістдесяти черг не збігається. Йдеш на сторінку ДТЕК - там взагалі пишуть, що графіків нема, знов екстрені. Коротше, через годинку-півтори задовбуєшся ті графіки шукати і тупо радієш рандомним включенням. Зато забулися що таке прокрастинація - ввімкнули світло на дві години, а ти встиг прибрати, приготувати, попрати, голову помити і висушити. Сидиш потім ще дванадцять годин вихідного дня і не знаєш куди себе приткнути.
День одна тисяча чотириста сорок сьомий
До нового пакету санкцій можуть включити ще тридцять одну компанію з московіі. Улибнуло. Не отак, що хрєнак і з двадцять четвертого лютого двадцять другого року всі московитські компанії під санкціями, а по чуть-чуть. Щоб не перетиснути. Не так, що після першого пакету другий - то вже далекобійні по всіх ключових військових обʼєктах, а так, щоб не допустити ескалаціі. Не так, що якщо не зрозуміли, то стерти всі військові заводи, а так щоб через прастіті ізвініті. Ну що ж, може до чогось і доповземо років через десять. Аби не до хрєнак по території країн НАТО.
День одна тисяча чотириста сорок восьмий
Коли живеш у війні, здається, що весь світ має розуміти і бачити, що відбувається. Насправді ж, навіть за те, щоб донести правду до світу, доводиться воювати. Цього разу з МОК, який просить «прибрати контекст». Дивно, коли трагедія мільйонів для когось лише контекст, не вартий уваги. Попри заборону Олімпійського комітету Владислав Гераскевич вийшов на тренування в шоломі з обличчями спортсменів, убитих московією. Для когось це занадто політично, для нас - вшанування і памʼять. Комітет запропонував заміну: замість шолому - чорну повʼязку. Нейтрально. Зручно. Без облич. Без вшанування. Але нейтральність під час війни це не просто втеча від реальності, а мовчазна підтримка злочинних дій агресора. Владислав Гераскевич правильно зауважив: у Олімпійського Комітету не вистачить чорних повʼязок, щоб вшанувати памʼять кожного українця, вбитого «нейтральними» злочинцями.
День одна тисяча чотириста сорок девʼятий
Страшна трагедія в Богодухові, де московити вбили сьогодні майже цілу сімʼю. Батька і трьох діток - дворічних близнюків і їхню однорічну сестричку. Вижила тільки мати, яка знову при надії. Родина лише приїхала до зруйнованого будинку, евакуювавшись зі свого рідного міста. Але ж кончені достануть де завгодно. На жаль, безпечних місць в Україні зараз немає.
