Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят сьомий
Білорусь бідкається, що її представника не пустили на перше засідання так званої Ради миру. Кажуть, не відкрили міністру закордонних справ візу. А вони ж думали, що якщо заплатять мільярд доларів внеску, то знову стануть рукопотискаємими і виїзними. Та ні, то просто зібрали лохів з усього глобусу, розвели кожного на бабло, а далі вже кожен до себе в стойло. Ну іноді, звичайно ж, будут збиратися, імітувати діяльність. Наприклад орбана хвалити, агітувати за нього голосувати на виборах (я б звільнила того політтехнолога, який таку антирекламу замовив). Я думаю, через пару-трійку зустрічей все зведеться до спільної гри в гольф. Найдорожчий гольф-клуб світу вийде за рахунок платників податків.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят восьмий
Сьогодні День пам’яті Героїв Небесної Сотні. Сьогодні ми згадуємо тих, хто вийшов на Майдан за гідність, свободу і право жити у своїй країні без страху. Тих, хто не відступив. Тих, хто заплатив найвищу ціну. Революція Гідності змінила хід нашої історії і показала, що українці здатні об’єднуватися, стояти за свої цінності й боротися до кінця. Герої Небесної Сотні стали символом мужності та відповідальності за майбутнє. Світла пам’ять кожному з них. Пам’ятаємо. Дякуємо. Не зрадимо.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят девʼятий
За останню добу наші мужні працювали не лише на фронті, а й у глибокому тилу ворога. Під ударом вкотре опинилися стратегічні об’єкти, пов’язані з військовим виробництвом. Московитське бидло доволі швидко переходить від «я не цікавлюся політикою» до «а за чьто нас?» і дедалі більше втрачає відчуття безпеки. Гучно було й у тимчасово окупованому Криму - хтось знову невдало палив на території портової та військової інфраструктури. Попри традиційні заяви окупантів про збиття всього, вибухи стають регулярними, що не може не радувати.
День одна тисяча чотириста шістдесятий
Одинадцять років тому відбувся теракт в Харкові. Під час маршу єдності московитські диверсанти підірвали закладений вибуховий пристрій, вбивши чотирьох людей і поранивши девʼятьох. Сьогодні вночі на замовлення московитів знову пролунав вибух, на цей раз у Львові. Загинула молода поліцейська, двадцять чотири людини поранено. Криваві теракти є візитною карткою правління плєшивого. Починаючи від підриву житлових будинків у 1999 році і закінчуючи розстрілом в крокусі в 2024. Мета всіх цих злочинів - виправдовування війни, вбивств, геноциду, розсіювання ненависті до інших народів. В Україні терактів не було, аж доки узкій мір не простягнув сюди свої щупальці. Впевнена, що як тільки московська орда буде викинута з нашої території, ми забудемо про теракти. А у себе на болотах нехай вони хоч глотки одне одному поперегризають. На жаль, наших людей вже не повернути. Співчуття родині загиблої, сил і швидкого одужання постраждалим.
День одна тисяча чотириста шістдесят перший
Сьогодні вночі буде рівно чотири роки від початку повномасштабного вторгнення. Чотири роки тому о четвертій ранку ми прокинулися в іншій реальності. Хтось від вибухів. Хтось від дзвінків. Хтось від слова «почалося». За ці чотири роки ми навчилися жити в умовах, у яких, здавалося б, жити неможливо. Працювати без світла. Планувати під сирени. Спати впіввуха. Триматися, навіть коли дуже страшно. Ми втратили людей. Хтось - домівки. Абсолютно всі - спокій. Але не втратили себе. Ми стали іншими. Злішими до ворога. Точнішими у словах. Теплішими одне до одного. Ми більше не «десь там війна». Ми - країна, яка вистояла чотири роки повномасштабного вторгнення і продовжує стояти. Світ змінився. Ми змінилися. Але є те, що залишилося незмінним - наше право жити на своїй землі. Пам’ятаємо кожного. Дякуємо кожному. Тримаємося. І продовжуємо боротися.
День одна тисяча чотириста шістдесят другий
Перший день пʼятого року повномасштабного вторгнення. Друга Світова тривала пʼять років і один день - подивимося чи доженемо і чи переженемо. Чотири роки тому московити їхали на танках з парадною формою, сподіваючись взяти Київ за три дні і влаштувати парад на Хрещатику. На сьогодні Сили Оборони знищили понад одинадцять тисяч московитських танків. Замість параду в центрі Києва мобілізація, окопи й дрони над головою. Замість бліц-кріговоі спецоперації мільйонні втрати. Замість українських територій палаючі НПЗ у татарстані. Вони йшли брати чужу столицю, а сьогодні рахують вибухи у своїх тилах. Все, кажуть, іде за планом. Просто ніхто не уточнює за чиїм.
День одна тисяча чотириста шістдесят третій
Нідерланди відмовилися приймати чемпіонат Європи з параплавання через допуск московитів і білорусів, яким дозволили виступати під власними прапорами. Тепер невідомо чи чемпіонат відбудеться взагалі, а якщо відбудеться, то де. Мені здається, що це найкраща позиція, яку тільки можна було зайняти. Вже відомо, що Україна, Нідерланди, Чехія, Естонія, Латвія, Фінляндія та Польща вирішили бойкотувати церемонію відкриття паралімпійських ігор. Проте, якби країни, що приймають ігри, відмовилися це робити за умов допуску московитів, а інші країни підтримали це, то рішення про допуск вбивць до змагань було б переглянуто. І це цілком можливо, адже у 1980 році через введення совєтських військ у Афганістан Олімпійські ігри бойкотували понад 60 країн. Нам би зараз таку єдність.
