Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста пʼятдесятий
Думаю, ми маємо головного переможця Олімпійських Ігор. Не ОІ 2026, а Олімпійських Ігор як таких. Участь у Іграх - це зазвичай мрія кожного спортсмена, мета, до якої йдуть роками. Владислав Гераскевич дійшов і показав, що підтримка України для нього дорожча за будь-що. МОК програв. Програв свою основну битву - з совістю і людяністю, з честю і самоповагою. Я бачила фото, де батько Владислава, який є його тренером, плаче. Думаю, йому потрібно не плакати, а пишатися своїм сином. Він не міг виховати його краще. Для всіх українців Владислав Гераскевич став переможцем і героєм. Для більшості іноземців так само - зайдіть на сторінку мок і подивіться, скільки слів підтримки пишуть люди з усього світу. Честь бути представленими на міжнародній арені такими людьми.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят перший
Якийсь в мене перевантажений тиждень вийшов, що я головну стратегічну новину пропустила. Виявляється, Україна збирається напасти на Угорщину. План підступний і ретельно продуманий: країна без світла і тепла, зі зруйнованими містами і фронтом у тисячі кілометрів вирішила, що саме час відкрити другий фронт і захопити Будапешт. Головна стратегічна мета по-ходу термальні купальні. Що не зробиш, коли опалення знов вирубили. Орбан фсьо зірвав. Забув тільки карту приперти, щоб показати звідки гатовілось нападєніє.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят другий
Давненько не чули про бавовну у тимчасово окупованому Криму, але сьогодні ніч була неспокійна: чи-то хтось покурив невдало, чи-то репетирують відкриття курортного сезону, але бавовна квітла точнісінько на складах, радарах та інших військових об’єктах. Московити традиційно пояснюють усе падінням уламків - у них навіть уламки високоточні. Найцікавіше, що тимчасово окупований Крим постійно під надійним захистом ППО, але чомусь захист щоразу спостерігає за видовищем з першого ряду.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят третій
Знову насуваються морози і знову попереджають про обстріли у найближчі дні. А ми ще від минулого обстрілу досі опалення не маємо. Але вже лишилося якихось тринадцять днів зими. Ще трохи і стане тепліше і світліше. Тримаймося.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят четвертий
В Києві транспортний колапс через неспроможність місцевої влади справитися з наслідками снігопадів. В квартирі холодно, бо опалення дали, а подати заявку на розповітрювання системи неможливо - боти не приймають, на дзвінки не реагують. В них нова схема: тупо пишуть, що опалення нібито немає, через що заявка просто не приймається. І пояснюй скільки хочеш, що одна з батарей гаряча - байдуже. Сьогодні знову обіцяють обстріли, а ми ще від попереднього не відійшли через звичайнісіньку недбалість. Хтось на морозі цілодобово працює, щоб якомога скоріше повернути світло й тепло, а хтось не може елементарно організувати роботу комунальних служб на місцях. За що там ми мали дякувати? За сонячні дні?
День одна тисяча чотириста пʼятдесят пʼятий
Пережили чергову масовану атаку на енергетичну систему країни. Сили ППО чудово відпрацювали. Впевнена, що мало хто може показувати такі результати при масованих атаках. На жаль, не без «пропущених». Особливо страждає сьогодні Одеса, де електрики подекуди немає і не буде ще кілька днів. Добре, що там не на стільки сильні морози, як в нас, але все одно холодно, тож сподіваюся, що наші енергетики знову здивують і повернуть світло і тепло якомога скоріше.
День одна тисяча чотириста пʼятдесят шостий
Слідом за олімпійським комітетом дно пробив паралімпійський комітет. Мало того, що московити зможуть виступати під своїми ганчірками аквафрешними, так ще й дозволили брати до складу збірної орків (ну як ще їх біосміття, що прийшло на наші землі, назвати?). Воно, звичайно, приємно, що вони загубили свої руці-нозі завдяки нашим воїнам, але сидіти вони мають не на лавах міжнародних змагань, а на лавах підсудних в Гаазі. І ні, спорту по-за політикою не буває. І ми не в стародавній Греції, щоб прикриватися якимось священним перемирʼям. Та й сама традиція передбачає заключення перемирʼя на час проведення Ігор. І зовсім не передбачає чествування вбивць, які продовжують вбивати під час змагань. Гидко.
