Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста шістдесят четвертий
Пережили черговий масований обстріл. По світлу, звичайно, відчувається. Добре, що за графіками, але графіки жорсткі. Помітила, проте, що в останні обстріли навіть не просинаюся. Чи то вже втома, чи то вже звикли. Хоча, мабуть, в першу чергу треба дякувати ППО. Вони так відпрацьовують, що покладаєшся на них цілком і повністю. Ну що ж, ще два дні і весна. Сильно ситуація, звичайно ж, не зміниться, але чисто писихологічно - ми на фінішній прямій до завершення найважчої воєнної зими.
День одна тисяча чотириста шістдесят пʼятий
Почалася війна між Пакистаном і Афганістаном. Іран збирається воювати з США та Ізраїлем. Трамп натякає на «захоплення» Куби. Я оце думаю, може великий миротворець хоч на тиждень від нас відчепиться? Он вже скільки можна нових війн закінчити. Так хочеться проснутися зранку без новин на кшталт «Трамп заявив» і «Трамп вимагає від України». Ну а ми потихеньку до Свєрдловська вже долетіли, при чому подейкують, що навіть не дронами, а ракетою. Чекаємо на наступні серії «А за чьто нас бамбят?».
День одна тисяча чотириста шістдесят шостий
Подейкують, що Хаменеі фсьо. Мєлочь, але ж як приємно. Особливо те, що плєшивий поступово втрачає союзників. І в цьому контексті це аж ніяк не мєлочь, а навіть дуже важливо, адже події навколо Ірану напряму впливають на війну проти України. Іран з перших днів повномасштабного вторгнення є ключовим військовим партнером московіі. Саме там виробляють шахеди, які атакують наші міста. І йдеться не лише про дрони. Через Іран московія роками будувала логістичні маршрути в обхід Заходу, від постачання підсанкційних товарів до експорту сірої нафти. Руйнування цієї інфраструктури означає перебої з мікроелектронікою для ракет, проблеми з фінансовими розрахунками та удар по тіньовому флоту плєшивого. Чим слабший Тегеран, тим менше у кончених ресурсів для обстрілів. Менше виробництва, менше логістики, менше грошей. Геополітичні зміни на Близькому Сході можуть стати фактором, який зменшить інтенсивність московитського терору. І в цьому головний для нас плюс.
День одна тисяча чотириста шістдесят сьомий
Офіційно: весна. Половина земної кулі палає, а ми дожили до весни, тож нехай весь світ почекає, допоки ми трохи видихнемо.
День одна тисяча чотириста шістдесят восьмий
Якщо хтось ніяк не міг уявити мавпу з гранатою з анекдоту, думаю, що Іран найкраще її втілення. Гатять тупо по всьому регіону. Здається мені, що світ таки не готовий до третьої світової. Забагато пропущених, ще й френдлі файєр на додачу. Ну і наука, звичайно: давати можливість конченим режимам розвиватися і набирати силу - це вельми погана ідея. Ну а наші бубочки продовжують звільняти наші землі - на Олександрівському напрямку звільнено девʼять населених пунктів. А заодно звільняють Московію від нафтових терміналів - цього разу пощастило новоросійську. Бонусом зачепили військові кораблі. Велкам ту хел, як то кажуть.
День одна тисяча чотириста шістдесят девʼятий
Сіла я значить почитати новини про війну. Скролю: Іран, Тегеран, ОАЕ, Саудівська Аравія… Ну все не цікаво, бо ж мене хвилює що в нас робиться. Дійшла нарешті: Клопотенко працюватиме над рецептами для ЗСУ. Ну, думаю, іноді відсутність новин це навіть непогано. Вирішила далі не травмувати свою психіку.
День одна тисяча чотириста сімдесятий
З хорошого - московити влаштували френдлі фаєр і збили власний вертоліт. Хотілося б, щоб так, як в Кувейті, де пілот збив три літаки союзників, але там екіпажі вижили. А тут троє членів екіпажу відправилися на концерт кобздона. А в цей час планета дрейфує в напрямку, де помилки стають нормою, а війна фоном. Вже щось і на Африканському континенті починається. І це вже схоже на тенденцію.
