Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День одна тисяча чотириста девʼяносто другий
І ще одна ніч на лєнінградському повіті пройшла яскраво - українські БПЛА навідалися на один із найбільших НПЗ. Три танкери, резервуари з паливом і причали отримали несподіваний чергові вітання від наших сміливих, та й так, що пожежі й дим видно навіть з Фінляндії. Коли дехто знімає санкції з московитськоі нафти, ми мусимо їх посилювати.
День одна тисяча чотириста девʼяносто третій
Країни G7 готові захищати судноплавство у Ормузькій протоці після закінчення війни. Україну всі також готові захищати вже після її завершення. Оригінальний підхід, мушу визнати. Це як страховка, яка починає діяти наступного дня після аварії. Як швидка, що приїжджає, коли пацієнт уже встав і пішов додому. Як вогнегасник, який урочисто дарують на згарищі. Але головне - правильні наміри. Просто трохи не в той час.
День одна тисяча чотириста девʼяносто четвертий
Посміялася сьогодні з орбана - чоловʼязі вже геть кукуху пожмакало. Спочатку обклеїв всю Угорщину портретами Зеленського. А на цей раз зірвався на виборців, що це вони не його корумпованою владою не задоволені, а хочуть гроші Україні передати. Скільки ж ненависті до України в одному мішку лайна. А тим часом Україна продовжує впроваджувати на московіі власні санкції. Сьогодні вітаннячка прилетіли у завод промсинтез, який займається виробництвом вибухових речовин, і у черговий нпз. Тим часом в лєнінграді місцевим не подобається повітря - кажуть, що палаючі нпз і порти затягнули небо так, що дихати важко. Сподіваюся, що все небо над болотами незабаром буде вкрито хмарами гарі й кіптяви.
День одна тисяча чотириста девʼяносто пʼятий
Два дні поспіль кончені гатили по Старкону. Вчора кинджалами, сьогодні шахедами. Думаю, влучання є, але ППО вчергове довели, що працюють як боги. Якби не вони, все могло б бути дуже печально. Сил нашим захисникам і надалі тримати небо. Бумерангу в кожне московитське місто і дєрєвню.
День одна тисяча чотириста девʼяносто шостий
Як на мене, однією з ознак кончених режимів є брехня. При чому така, коли прям на голову не налазить те, що вони несуть. Московитів навіть розбирати не хочу. Я їхню брехню вперше побачила ще 2008, коли востаннє побувала на болотах - вже тоді було зрозуміло до чого все йде, адже 90% новин були про Україну, та ще й такі, що я задовбалася людям пояснювати, що все не так. Коротше, з конченими все зрозуміло. Але візьмемо сьогодні Іран. Отой, чиї шістдесят тисяч шлюхедів вже атакували Україну, починаючи з двадцять другого року, і роями продовжують летіти на нас щодня й щоночі. І вони сьогодні звинувачують Україну в тому, що ми сприяємо воєнним діям проти них і маємо нести міжнародну відповідальність (слово то яке згадали, відповідальність). Якщо чесно, єдине, що в Ірані шкода - це величні історичні памʼятники. Якби не вони, побажала б, щоб їх затерли з лиця землі вщент і повністю. І ні, не шкода їхній «нещасний народ», бо саме ці нещастя були інструкторами на початку війни і вчили московитів воювати сучасними засобами, а не гімном і палками, до яких ті по природі більш схильні. Але вірю все ж таки, що будь-якому конечному режиму рано чи пізно прийде кінець. І цим прийде.
День одна тисяча чотириста девʼяносто сьомий
Остання доба березня виявилася доволі насиченою. Вночі з палким привітом до московіі вервечками прилетіли наші залізні птахи. Підкинули дрова у порту усть-луга і запалили у порту приморська. За останніми даними експорт нафти через ці два найкрупніші порти болотляндіі впав вдвічі. Думаю, збільшення цін на нафту і зняття американцями санкцій непогано коригується нашими військовими. Поки орбан продовжує блокувати кредит від ЄС, євросоюз передав Україні вісімдесят мільйонів євро доходів від заморожених московитських активів - вдвічі приємніше приймати таку допомогу. Московити також вирішили приєднатися до останніх березневих сюрпризів і порадували вибухом на нафтохімічному заводі. Кажуть причина вибуху - збій обладнання. А чи то збій, чи то диверсія - нам не дуже то й важливо. Головне - судячи з фото, працювати воно довго не зможе. Ну і орківські пабліки публікують чергову радісну новину - спочиває на концерті кобздона чергова сушка разом з екіпажем ( з нетерпінням чекаємо на офіційне підтвердження цієї чудової новини).
День одна тисяча чотириста девʼяносто восьмий
І вже вчора вночі підʼїхала новина, що останній день березня подарував нам ще й розбитий ан-26 з військовими на борту. Кажуть, врізалися в скелю. Ну правильно, скеля ж кримська, а значить українська. Попереджали ж, що земля горітиме під їхніми ногами, поки вони в них є. Ну а сьогодні відкрито рахунок за квітень - прилетіло по заводу з виготовлення комплектуючих до крилатих ракет в Брянський народній республіці. Звичайно ж, це не зупинить виробництво ракет повністю, але з темпу таки зібʼє.
