Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 24 роки мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.

День одна тисяча шістсот одинадцятий

У мацковській губерніі френдлі фаєр допоміг нам позбутися су-57. Шкода, що пілот катапультувався, але ж і це ненадовго. Кажуть, московити розслабились і «почали відчувати покращення» у ситуації з бензином. Впевнена, що це як з пілотом - також ненадовго. Ну а на ЄС знову попереджають про загрозу масованого обстрілу у найближчі дві доби. Тримаймося, бережемося, шлемо донати ЗСУ і прокльони московитам.

День одна тисяча шістсот дванадцятий

Завтра в Києві день жалоби за загиблими. На пʼятому році війни все ще спрацьовує людський фактор, все ще припускаються помилок, які коштують комусь життя, все ще наступають на ті самі граблі. Невимовно важко і болить за загиблими, яких за останніми даними десять чоловік. Близько ста поранених - це неймовірно багато. Швидкого одужання їм всім. І включайте вже мозок. Люди, які нас захищають і люди які розробляють засоби боротьби з ворогом - це наша найвища і найбільша цінність. Все що потрібно було зробити - обрати захищене приміщення замість полігону і трагедії можна було б уникнути.

День одна тисяча шістсот тринадцятий

Московити знову обстрілюють - аж вікна трясуться. В голові лише одна думка: шоб вам в черговий вайлдберіз прилетіло, тварі. Якщо шо, вайлдберіз - назва умовна. Мені взагалі пофіг куди на болотах прилетить, аби влучно.

День одна тисяча шістсот чотирнадцятий

Запоріжжя, Харків, Чернігів, Кривий Ріг, Київ. Кончені гатять по цивільній інфраструктурі, часто по торгівельних центрах, аби було якомога більше жертв. Сьогодні серед загиблих, на жаль, знову є дитина. Співчуття сімʼям загиблих. Одужання пораненим. Бережіть себе, намагайтеся не перебувати в місцях масового скупчення людей під час тривоги.

День одна тисяча шістсот пʼятнадцятий

Понеділок день тяжкий, тож наприкінці дня я буваю зла. Тож заява Польщі «віддайте нам технології виробництва сучасних дронів, а ми тоді не віддамо свій металобрухт Болгарії» вибісила вкрай. Ви спочатку їх відремонтуйте, зробіть придатними до використання, а потім вже чогось вимагайте. Не знають куди це все діти, бо утилізація коштує більше, ніж самі літаки, та ще й торгуються. Ну віддавайте Болгарії - нам з літаками в такому стані все одно немає що робити.

День одна тисяча шістсот шістнадцятий

Вже не вперше бачу у своїй стрічці дописи однієї пані, з тих, хто визнаний на болотах іноагентом. І щоразу впадаю в ступор, коли бачу, як після кожного посту вона капслоком пише щось на кшталт «цей матеріал написано і розповсюджено іноагентом такою-то». Це от як? Якась моль вирішила тебе якось там назвати, а ти і радий старатися на особистій сторінці підписуватися так, як тобі наказали? Як ця рабська поведінка може взагалі виховуватися в людях? Чи то ще з «Му-му» в школі починається? Я просто в глибокому удівлєніі. Ну а в нас з хорошого: номенклатура складів з вітаннями від СБС поповнилась. Ну і тюменський НПЗ вийшов з чату. Це щоб не звикали на машинах їздити.

День одна тисяча шістсот сімнадцятий

Київ готується до масованого обстрілу. Кажуть, що станції метро забиті людьми, які прийшли туди переночувати. Двадцять перше століття. Хто б міг подумати. Чекаю, коли так само на болотах будуть готуватися до обстрілів. Підозрюю, що працівники вайлдберіз вже звикають потроху.