З перших днів великої війни старокостянтинівець Віталій Назарук допомагає військовослужбовцям, працівникам поліції, цивільним громадянам, які потерпають від російської агресії. Про свою діяльність активіст розповідати не любить. Каже, що волонтерить від щирого серця, тож не чекає подяк за те, що робить.
А от щоб подякувати іншим - тим, хто допомагає закупити необхідне, зібрати вантажі на фронт - заснував Благодійний фонд "Допомога людям добрі справи". На сторінці фонду у фейсбук волонтер звітує перед благодійниками.
Ми познайомилися з Віталієм Назаруком ближче, аби дізнатися про його добрі справи та проблеми волонтерства на третьому році війни.
Сам Віталій родом з Івано-Франківщини, а у Старокостянтинові мешкає уже 9 років.
За професією він будівельник, і багато років поспіль працював за кордоном. Перед самою війною чоловік теж збирався до Литви, але зізнається - совість виїхати не дозволила.
Натомість почав одразу допомагати бійцям місцевої тероборони, поліцейським Старокостянтинівського відділу, установам, які приймали переселенців.
Він згадує, як розвозив на пункти незламності спальники, ліки, допомагав військовим частинам.
А далі поїхав на схід. Працював з кількома штурмовими бригадами, а у 2022, в Бахмуті, познайомився з бійцями Чеченського батальйону шейха Мансури.
Чеченський миротворчий батальйон імені Шейха Мансури - неурядове добровольче збройне формування, що бере участь у війні на сході України на стороні Збройних сил України та складається переважно з чеченців, які емігрували з росії після російсько-чеченських воєн.
"Ці мужні хлопці мене просто вразили. Як вони ставляться до привезеної допомоги, як не беруть зайвого, як вміють допомагати один одному, і як воюють. Не заради чинів чи заробітної плати, а за честь. Між тим, прийняли мене вони не відразу - ретельно перевіряли, хто я і чи можна зі мною працювати", - каже волонтер.
Віталій розповідає, що тепер він боєць Чеченського батальйону, втім це не заважає волонтеру допомагати й військовим частинам Старокостянинова, бойовим бригадам, де служать наші земляки.
У батальйоні Віталій Назарук відповідає за логістику, тож здійснює регулярні поїздки у Костянтинівку, на Покровський напрямок. Щоразу, добираючись до міст, наближених до фронту, він ризикує своїм життя. Уже отримав дві контузії, але зупинятися не збирається.
Про деталі поїздок та тих, хто надає допомогу, Віталій не розповсюджується. Зізнається - не усе може розповідати.
"Мені люди довіряють, але більшість з них не хочуть ніякого визнання і піарство одразу відсікають. Багато допомоги надають друзі з Литви та Франції, але й у Старокостянтинові, є чимало чесних щирих людей, які підтримують військо. Це завдяки їм я везу хлопцям пальне, необхідне обладнання, речі. Але, на жаль, на третьому році війни усвідомлюю: допомагають одні і ті ж самі люди. А ще війна стає справою бідних. Найчастіше донатять ті, хто й сам рахує копійки, а ті що мають, часто навіть й не задумуються, хто за них воює і чому вони досі в теплі та добрі", - каже Віталій.
Нещодавно благодійники з Литви передали волонтеру автомобіль Volkswagen Caddy, щоб він мав можливість возити більше допомоги на передову. А ось для Чеченського батальйон імені Шейха Мансури небайдужі меценати змогли дістати і відремонтувати Джип черокі, який Віталій уже передав бійцям.
Під час зустрічі з волонтером нам вдалося телефоном поспілкуватися із заступником командира Чеченського батальйону Халідом, який розповів, що бійці налаштовано рішуче і дуже дякував Віталію та небайдужим старокостянтинівцям за допомогу.
Попри зайнятість у батальйоні, Віталій Назарук продовжує возити на схід турнікети, пальне, обладнання, взуття, якісну закордонну форму, перев'язочним матеріали, ліки, їжу та багато іншого.
"Якось я привіз у село, наближене до бойових дій продукти, були там і заморожені вареники. Коли їх розвантажував, прибігла дівчинка. Вона була така голодна, що почала хапати ті холодні вареники і просто ковтала не жуючи! Я плакав!- щиро зізнається волонтер.
Віталій Назарук має чимало подяк та нагород, зокрема відзнаку "Срібний щит" від управління поліції у Хмельницькій області.
А найціннішою річчю у своєму домі волонтер називає прапор з підписами бійців Чеченського батальйону, які сьогодні воюють у Суджі, Торецьку, Покровську.
"Що тут сказати, сьогодні так: або воюй, або допомагай. А якщо не можеш ні того, ні іншого, не вдавай з себе диванного експерта і просто не заважай!- емоційно каже волонтер і додає:
Ніколи ще зло в історії не перемагало, тому ми впевнено йдемо своєю дорогою".
