«А ми чому не зможемо? Звісно, зможемо».
Саме з цієї думки Катерини Поліщук почалася історія «новоміських водолазів» - гурту людей, які живуть в Старокостянтинові у районі Нового міста і вже близько місяця власноруч розчищають річку та прибережну зону на Окопі.
Поштовхом для неї став приклад Сергія Стромалюка. Йому цього літа вдалося зібрати людей і розчистити так званий дитячий пляж.
Прочитавши про акцію у соцмережах, Катерина подумала: якщо змогли вони, то чому не зможуть мешканці Нового міста?
- Дуже захотілося розчистити берег Окопу і річку, щоб наші діти могли купатися. Ви не уявляєте, яка у нас чудова локація. А коли зоряне небо і місяць - то взагалі казка! - розповідає активістка.
Почалося усе з того, що вона створила Viber-групу і запросила туди друзів, сусідів, знайомих.
Далі все закрутилося досить швидко: переписка, пропозиції, обговорення, пошуки інструментів і перша спільна зустріч.
Прийшли понад 20 людей. Разом із дітьми.
Сьогодні «водолази» - це люди різного віку, професій і поглядів. Але об'єднує їх одне: бажання повернути цьому місцю життя. А точніше - пляж. Бо колись він тут був. І добре знайомий не одному поколінню старокостянтинівців.
Найменшому «водолазу» - вісім
Сьогодні Окоп має все, щоб знову стати улюбленим місцем відпочинку: річка, пагорби, простір і тиша.
Тільки замість пляжу тут роками розросталися очерет та хащі.
Діти «новоміських водолазів» не просто спостерігають за роботою дорослих. Вони самі стають до справи: витягують із води сміття, мул та очерет, допомагають переносити пісок.
Яна, Марійка, Максим, Віра та інші хлопці й дівчата приходять сюди не лише попрацювати, а й просто побути біля води.
Яна добре плаває - раніше займалася у секції. Каже, що влітку вони тут навіть у будні.
- Ми прибираємо сміття нарівні з дорослими. А коли завезли пісок, скидали його у воду, - розповідає дівчина.
Ще одна юна учасниця команди Марійка каже:
- Я приходжу сюди з батьками і старшим братом. Вважаю, що сьогодні усім треба згуртуватися і допомагати один одному та нашим воїнам. Ми з сестричкою ще продаємо випічку та патріотичні обереги, а зібрані кошти віддаємо на ЗСУ.
Наймолодшому учаснику команди – лише вісім років.
А найстарших «водолазів» у групі жартома називають «ветеранською організацією».
Їхній досвід тут справді потрібен. Бо вони пам'ятають, яким був Окоп десятки років тому, і можуть розповісти, як колись чистили річку.
Василь Борисович долучився до справи від перших днів.
- Раніше тут чистили трактором. Звісно, добре було б почистити земснарядом. Але й те, що ми робимо зараз, - це хороша справа, - каже чоловік.
Друшляк, борони і човен
Перший вихід активісти згадують із посмішкою. Тоді вони ще не знали, з якого боку братися за роботу.
- То був жах. Ми ж не зрізаємо, а тягнемо корінці. А це дуже важко, - каже Катерина, - тож втягнулися не одразу.
Довелося шукати власні способи, аби хоч трохи полегшити роботу.
У Катерини, наприклад, є особливий девайс, яким виймає водорослі. Це звичайний кухонний друшляк. Спочатку з неї сміялися. А потім з'ясувалося, що він і справді потрібний.
До роботи залучили старі борони. А коли потрібно дістатися далі від берега - без човна вже не обійтися.
Чого тільки не знаходять активісти у річці: биті пляшки, різноманітне сміття, уламки. Одного разу витягнули навіть стілець.
За шість спільних виходів «новоміські водолази» прибрали близько тонни сміття, мулу та очерету.
КАМАЗ піску - від місцевого підприємця
Паралельно з розчищенням річки активісти взялися облаштовувати берег.
Дмитро Лісовський, підприємець і колишній мешканець Нового міста, привіз сюди більше тонни піску. Після підсипання дно стало твердішим, і заходити у воду зручніше.
Активісти зробили сходи, облаштували кладку, щоб було легше спускатися. На березі з піддонів уже з'явилися столи та лавки. Допоміг із цим Сергій Стромалюк.
Починали з прибирання, а поступово з'явилася більша мрія - зробити тут місце, куди хочеться повертатися.
У Viber-групі вже обговорюють, які гойдалки можна встановити біля води. І це, мабуть, найкраще показує, як швидко змінюється сама думка людей про місце відпочинку, коли вони створили його самі: ще недавно тут бачили зарості та сміття. Тепер уже думають, де поставити гойдалки.
«Ми це все вже прибирали!»
Але є у цієї історії й інший бік. Сміття. Активісти витягують його з води, прибирають берег, а потім приходять знову і бачать у річці те, що напередодні самі звідти дістали.
Олександр, один із активістів команди, розповідає про такий випадок:
- Дивлюся - а те саме сміття, яке ми зібрали, люди знову повикидали. Ну хіба ж це не на зло? Як по-іншому тут сказати? Я не знаю, кому це потрібно. Ми ж чистимо природу, робимо краще не лише для себе!
У воді «водолази» знаходять чимало скла. Тому для активістів чистий берег - це не лише питання порядку чи краси. Це насамперед безпека. Щоб дитина могла зайти у воду і не наступити на уламок пляшки.
«Ми тут виросли»
Олена приходить допомагати вже вп'яте. Її чоловік робив кладку, щоб було зручніше спускатися до води.
Для них Окоп – це місце, де минуло дитинство і юність.
- Ми робимо це перш за все для себе, тому що тут виросли. Колись на Окопі був дуже класний пляж, кругом пісочок. А зараз усе заросло. Хочемо, щоб і наші діти тішилися. Щоб не потрібно було кудись їхати відпочивати, коли таке гарне місце поруч, - говорить Олена.
Для організаторки «водолазів» Катерини Поліщук Окоп має ще більш особисту історію.
- Це наша батьківщина з дідів-прадідів. Тут мої батьки познайомилися. Мама прийшла сюди з колишньої вулиці Пушкіна, а батько - місцевий, - розповідає вона.
Іван, один з активістів, пояснює їхню мотивацію зовсім просто:
- Ми працюємо тут, тому що хочемо зробити пляж для своїх дітей.
І діти вже радіють. Вони приходять сюди купатися, катаються берегом на велосипедах. Саме заради цього дорослі знову й знову повертаються сюди з інструментами. Навіть коли робота здається нескінченною.
Володимир, один зі старших учасників гурту, каже, що всією цією справою люди завдячують Катерині.
- Катерина Борисівна все організувала. Люди їй дуже вдячні, - говорить він.
А потім жартує, що мешканці Нового міста на майбутніх виборах оберуть її депутаткою.
- Ось як з'являються народні депутати, - сміється чоловік.
Та за цим жартом - цілком серйозна історія.
Про те, як старокостянтинівці не стали чекати, поки хтось прийде й вирішить їхню проблему. Вони просто взяли і почали самі: з лопатами, граблями, човном, боронами і навіть кухонним друшляком.
За місяць у команди уже шість спільних виходів, тонна витягнутого з річки сміття, мулу та очерету, тонна піску на дні, а ще сходи, кладка, лавки й столи. І все нові ідеї.
Сьогодні «новоміські водолази» жалкують лише про одне: що не почали раніше, на початку літа.
Але насправді вони вже зробили багато - показали, що занедбане місце не обов'язково має таким залишатися.
Потрібні просто бути людьми. Повірити у свої сили і почати.
Матеріал підготовлено в рамках проекту «Підсилення місцевих ЗМІ в Україні», який виконується за підтримки Української Асоціації Медіа Бізнесу та NIRAS Sweden AB, та завдяки фінансуванню від Шведського інституту
