Чи думали старокостянтинівчанки, що весну 2022 року зустрінуть у Франції? Між тим, тепер у їхньому житті усе змінилося. Меседжером вони зв’язалися із журналістами газети і розповіли свою історію...
Виїжджали зі Старокостянтинова уже через тиждень від початку війни.
Рішення було важким, але довелося з цим змиритися і вирушити в дорогу. Їхали разом з рідними з Києва, де вже велися активні бойові дії. У дорогу рушили 2 дорослих та 3 дітей.
Добирались власним транспортом, кордон перетинали в пункті Дзвінкове - Лоня (Угорщина), ночували в Угорщині та Італії. А тоді добрались до Ніцци.
Наразі ми влаштувались у Франції, бі-ля Ніцци в містечку Ла-Коль-Сюр-Лу. Тут знайомий поселив нас у приватний будинок з усіма зручностями. Нам дуже з цим пощастило.
Діти підключаються до он-лайн-уроків в Україні. Дорослі теж працюють онлайн.
Щосуботи діти відвідують школу в Ніцці. Українським діткам проводять по 4 уроки: театральне мистецтво, образотворче мистецтво, англійську та музику.
Ми у вільний час допомагаємо Україні, волонтеримо, пакуємо гуманітарну допомогу.
Українським підліткам організовують щосуботи екскурсії.
Щонеділі ходимо на акції протесту за Україну, демонстрації проти війни.
Завдяки власному транспорту нам вдалось побувати в Каннах, Монако. Були на службі у греко-к-толицькій церкві. Служба велась українською мовою. На допомогу ЗСУ вдалось зібрати чималі кошти. Відбулась спільна молитва за припинення війни в Україні у церкві Святої Жанни Д‘Арк в Ніцці. У нас дні йдуть швидко, ми ні хвилини не сидимо на місці, так швидше йде час і тривожні думки не йдуть до голови. Знаходимо будь-яку роботу, навіть якщо її немає, то працюєм в саду біля будинку.
А серце залишається вдома, куди дуже хочемо повернутися!
