Сьогодні, у День Героїв, у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 7 відкрили меморіальні дошки на честь загиблих героїв військовослужбовців: Владислава Краснолуцького, Романа Якімова, Максима Савіцького, Ігоря Касянчука, Павла Нікітюка. Пам’ятні знаки встановлені на фасаді школи.
Вшанувати пам’ять загиблих зібрались: міський голова Микола Мельничук, заступник міського голови Микола Кошик, начальник управління освіти виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Анатолій Пасічник, учнівська молодь, педагогічний колектив школи, батьки та родичі загиблих воїнів, громадськість.
Зі словами скорботи, вдячності та шани до присутніх звернулися міський голова Микола Мельничук.
Право відкрити меморіальні дошки надали рідним загиблих воїнів. Присутні на заході вшанували пам’ять загиблих хвилиною мовчання та покладанням квітів до меморіальних дошок.
Про шкільні роки героїв розповіли перші вчителі та класні керівники Слюсарчук Алла, Тимінська Ірина, Свірчук Ольга, Ситар Валентина, Лисюк Марія.
Краснолуцький Владислав Миколайович (16.03.1999 – 1.03.2022) - випускник 7 школи, студент Харківського університету Повітряних Сил, загинув внаслідок авіаудару. Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
- Хлопчик, який цікавився машинками, гімнаст, який мріяв одягнути військову форму і стати у стрій. Закінчивши 9 класів, вступив до професійного ліцею. Здобув професію електрозварювальника. А далі здійснив свою мрію. Саме так можна назвати службу за військовим контрактом у військовій частині. Він був наполегливий, вмотивований курсант.
1 березня 2022 року на казарму, де були курсанти, рашисти скинули авіабомбу. Під завалами опинилися діти. Тіло Владислава знайшли аж на 9 день. Коли перестало битися серце юного курсанта, ніхто не знає. Але ми знаємо, що у наших серцях він залишиться щасливий, вмотивований, успішний. Залишиться як хлопчик з щирою посмішкою і допитливими оченятами, - згадували учителі.
Якімов Роман Олександрович (16.11.1976 - 15.05.2023) - Випускник 7 школи, загинув під Бахмутом, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України від російських окупантів.
1 вересня 1973 року. Знаменна подія у житті нашого міста. Відкривається школа №7. Якімов Роман першокласник, учень 1-Д класу. З величезним букетом квітів він стоїть на своїй першій лінійці. Зацікавленими очима розглядає довкола все і всіх. В повсякденних турботах проходить шкільне життя. І ось 1991 році Рома закінчує 8 класів, попереду цікаве, довге життя. Але… 15 травня 2023 року старший солдат Якімов Роман героїчно загинув у боях за Бахмут.
Рома мав досвід як військовий, так і бойовий. Тому що спочатку російсько-української війни він протягом трьох років воював у розвідці механізованого батальйону 24 бригади. На Світлодарській Дузі він був контужений, але незважаючи на це після повномасштабного вторгнення ворога він знову вступає до лав ЗСУ. Його направляють до частини авіаційної, але він рветься на передову. Він пише рапорти, щоб його відправили на фронт. І в кінці кінців він потрапляє до бригади, в якій воюють добровольці. Воює Роман на Харківському напрямку, потім в Бахмуті і не зважаючи на поранення і контузію він не залишає строю до 15 травня 2023 року.
Сміливий, надійний, розумний, саме таким залишиться у нашій пам’яті Роман.
Нікітюк Павло Вікторович (10.10.1983 – 15.01.2024) - випускник 7 школи. Загинув під час стрілецького бою поблизу населеного пункту Синьківка Купянського району Харківської області, захищаючи державний суверенітет України від російських окупантів.
З першого класу він навчався в 7 школі. Милий, добрий, покладистий. Він був хорошим учнем, надійним другом. З ним ніколи не було ніяких проблем, з ним було цікаво. Він дуже любив читати, а ще любив розводити акваріумних рибок і годинами розповідати нам про них. У нього було ще одне незвичне захоплення, він дуже любив вишивати і в'язати. Його любили і поважали усі діти і вчителі.
Навчаючись у 8 класі, в його життя раптово увірвалася хвороба з якою йому довелось боротися протягом довгих років. Але він не здавався, він дуже любив життя. І напевно ось ця велика жага до життя не дозволила йому зламатися в житті. Він вистояв попри всі труднощі і виклики, успішно закінчив школу, далі продовжив навчання у професійному ліцеї, працював, одружився, став батьком чудових трьох діток. Павло був турботливим сином і люблячим чоловіком.
І було б все добре, якби не ця жахлива війна. Він мав багато причин не йти, але це був би не він. Його високі моральні людські якості не дозволили йому шукати якихось інших шляхів. Він вибрав шлях захисника. І коли його покликали, він не задумуючись і не вагаючись став на захист нашої Батьківщини.
Матвіюк Ігор Володимирович (28.11.1974 – 24.03.2022) - випускник 7 школи. Загинув за незалежність України, за мирне небо, за щасливе майбутнє, рятуючи людей в Ірпені на Київщині.
Савіцький Максим Миколайович (3.07.2023 – 22.10.2023) - випускник 7 школи, загинув в бою біля населеного пункту Петропавлівка Купянського району Харківської області.
3 липня він відсвяткував би свій 21 день народження. Недожив, недосвяткував, недолюбив, недокохав, не добився усього того, про що мріяв у своєму житті.
22 жовтня 2023 року в тяжкому бою обірвалося життя цього юного хлопця. Він був єдиним сином у своєї сім'ї, старшим онуком у своєї бабусі. В дворі, де як і всі діти бігав, грав в м'яча, збивав коліна, проходило його буремне дитяче життя.
У 2014 році він приходить до нас у 6 клас. Звичайний хлопець з доброю, широкою душею, чуйний, уважний, сором’язливий. Після закінчення 9 класу він поступає в технічний ліцей, де обрав професію повара. Він був легкий в спілкуванні, завжди усміхнений, жартівливий, - таким його запам’ятали вчителі.
В 2021 році Максим відбуває строкову службу і підписує контракт. Юний герой захищає кордони батьківщини.
Коваленко Олександр Борисович (20.01.1981 – 1.01.2023) - випускник 7 школи, загинув під Бахмутом, захищаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України від російських окупантів.
Касянчук Ігор Олександрович (25.05.1995 – 13.10 2023) - випускник 7 школи, загинув під час виконання бойового завдання в районі села Макіївка Сватівського району Луганської області, захищаючи територіальну цілісність України.
«Перше враження, коли його побачила: який красивий хлопчик. Але згодом я зрозуміла Ігор красивий своєю душею, любов’ю до людей, добрим серцем. Ігоря любили і поважали усі всі у класі. Він міг одним словом підбадьорити, підтримати, або розвеселити увесь клас одночасно. Він дуже любив спорт, грав з хлопцями у футбол. Водночас спокійний, врівноважений», - ділиться спогадами класний керівник загиблого героя.
Після 9 класу Ігор вступив до Хмельницького економічного коледжу, потім працював на заводі Металіст, пізніше в логістичній компанії Нова пошта.
Ігоря мобілізували в 2022 році. На Херсонському напрямку спочатку він зі своїми побратимами будував укріплення, а потім в підрозділі прикордонників нищив ворога. Спочатку на Херсонщині, а потім на Луганщині.
Учасники заходу всі разом виконали Гімн України.
Фото: начальник служби зв’язків з громадськістю7 Бригади тактичної авіації імені Петра Франка капітан Олександр Вітрук
