Ми продовжуємо нашу мандрівку у минуле разом із проєктом «Крізь історію весільної моди», який реалізує архівний відділ під керівництвом Наталії Загоруйко. У першій частині ми розповідали про столітні вінчальні сорочки, а сьогодні зазирнемо у повоєнні десятиліття — час, коли країна поверталася до життя, а кохання перемагало будь-який дефіцит.
Як зазначають в архіві, саме на 50-60-ті та 80-ті роки припадає найбільша кількість збережених світлин у колекції. І за кожною з них — унікальний побут нашої Старокостянтинівщини.
На фото подружня пара Василя та Галина Драчук (дівоче прізвище Підгурська). У нареченої сукня з тканини «штапель», пошита місцевою швачкою.Фото: місто Старокостянтинів, Хмельницької області, 12 липня 1952 року
Секрети старокостянтинівських кутюр’є: що одягали молодята
Купити готову весільну сукню у магазині в ті часи було практично неможливо, тому вбрання наречені зазвичай замовляли. Справжніми зірками весільної моди ставали місцеві майстрині та кравчині, які шили «на дому». Саме вони створювали красу з тих тканин, які вдавалося дістати.
Весілля подружньої пари Назарчук Федір та Назарчук Галина (дівоче прізвище Борищук). На фото подружня пара Федір та Галина. Весільна сукня нареченої з тканини «штапель». Костюм нареченого шерстяний.Фото: село Великі Мацевичі Старокостянтинівського району Хмельницької області, червень 1967 року.
Найбажанішим і найрозкішнішим варіантом вважалася сукня з білої крепдешинової тканини, пошита міською швачкою на замовлення. До такого образу наречений зазвичай замовляв і костюм із добротної вовни, який теж індивідуально шили в Старокостянтинові.
Весілля подружньої пари Процик Віктор Михайлович та Процик Марія Олександрівна (дівоче прізвище Євдощук). На фото подружня пара біля будинку. Весільна сукня нареченої з білої крепдешинової тканини, пошита швачкою «на дому» в місті Старокостянтинів. Весільний віночок виготовлений вручну з парафінованих (воскових) паперових квіточок, який був популярним елементом весільної моди на той час. Костюм нареченого із шерсті, пошитий «на дому» в місті Старокостянтинів.Фото: місто Старокостянтинів Хмельницька область, 01 травня 1961 року.
Багато наречених обирали сукні з білого штапелю, які також довіряли місцевим кравчиням. Наречені поруч із ними виглядали солідно — у фабричних шерстяних костюмах.
На фото родина та подружня пара Зубко Володимир та Зубко Ольга (дівоче прізвище Пилипчук). Весільна сукня нареченої з білої тканини «штапель», пошита місцевою кравчинею. Весільний віночок виготовлений з парафінованих (воскових) паперових квіточок. Костюм нареченого шерстяний фабричний.Фото: місто Старокостянтинів Хмельницької області, 16 травня 1965 року.
Наречена Ольга Зубко у власноруч вишитому строї запрошує на весілляФото: 1965 рік
У селах району найчастіше вінчалися в сукнях із простого білого або квітчастого ситцю, поверх якого одягали теплий сатиновий піджак чи жакет. Наречений одягав шерстяний костюм — часто єдиний і найкращий, який просто був у господарстві.
Весілля Вельма Василь та Вельма Ніна (дівоче прізвище Корнійчук).У нареченого, вчителя місцевої школи, шерстяний костюм, брюки-галіфе, у нареченої сукня з квітчастої тканини «ситець» та піджак, куплені в м.Старокостянтинів.Фото: село Ладиги Старокостянтинівського району, Хмельницької області, 1958 рік
Чотири весілля в одній хаті: історія родини Мазурок
Для багатьох подолян 60-ті роки стали періодом справжнього сімейного щастя та надій на краще майбутнє. Яскравим прикладом цього є унікальна історія родини Мазурок із села Ємці Старокостянтинівського району, адже практично одне за одним відбулися весілля одразу чотирьох рідних людей — трьох братів Петра, Василя, Івана та їхньої сестри Ольги. Світлини цих подій, які збереглися в сімейних архівах, стали чудовим свідченням того епохального весільного буму на теренах нашої громади.
На фото наречені Мазурок Петро і Ганна. Наречена одягнена у білу сукню. На голові — багатий вінок із квітів та стрічок, що спадають на спину. На грудях — пишна бутоньєрка. Наречений одягнений у світлу сорочку та темні штани, підперезані ременем. На сорочці також є бутоньєрка.Фото: село Ємці, Старокостянтинівський район, 1961 рік.
Особливий шарм весілля 60-х років передає ще одна характерна світлина з архівного фонду. Молодята на ній зафіксовані на тлі вивіски «Сільський клуб». У ті часи саме клуби були головними культурними та адміністративними центрами, де реєстрували шлюби. Замість сучасних вишуканих флористичних обгорток, молодята тримають у руках великі, пишні оберемки квітучого бузку.
На фото подружня пара Мазурок Іван та Марія. На нареченій світла приталена сукня довжини міді з розкльошеною спідницею А-силуету з цупкої тканини. Замість довгої фати — об'ємний головний убір, прикрашений дрібними білими штучними квітами-восковицями. Навколо шиї красиво викладена легка світла хустка, що спадає на груди. Через плече дівчини йде весільна стрічка — традиційний атрибут молодят чи свідків тих років. Наречений у білій сорочці, вузька темна краватка та класичні темні штани.Фото: село Ємці, Старокостянтинівський район, 1967 рік
Незважаючи на холодну пору року, традиція весільного фотографування залишалася непорушною. Пишний світлий вінок нареченої — головний маркер свята — яскраво контрастує з темним зимовим одягом, підкреслюючи її особливий статус у цей день.
На фото наречені Мазурок Василь і Ніна. Наречена одягнена у довге, темне, добротне пальто. На голові весільний вінок із воскових квітів та стрічок. На голові у нареченого висока темна шапка, яка була невід'ємним елементом зимового святкового та весільного образу того часу. Верхній одяг - темне щільне пальто закритого типу, з-під якого злегка виглядає світлий комірець сорочки.Фото: село Ємці, Старокостянтинівський район, 1962 рік.
Головна окраса образу — дуже характерний для українського весілля цього періоду пишний вінок із воскових квітів, закріплений поверх світлої хустки (або спеціальної драпірованої фати-хустки). Такий спосіб носіння вінка поєднував народну традицію покривання голови з тогочасною міською весільною модою.
На фото наречені Двораківський Георгій та Ольга (дівоче прізвище Мазурок). Наречена одягнена у білу сукню прямого силуету з довгими рукавами та лаконічною горловиною. На грудях прикріплена весільна бутоньєрка.Наречений одягнений у класичну білу сорочку з довгим рукавом. На шиї — тонка, акуратна краватка. Низ: Темні штани класичного крою. Образ чоловіка дуже охайний, стриманий і сучасно-елегантний для свого часу.Фото: село Ємці, Старокостянтинівський район, 1969рік.
Мода з воску та паперу
Головною перлиною та унікальною особливістю подільської нареченої тих років був головний убір. Жодних капронових чи мереживних фат — усе робилося вручну.
«Яскраво виокремлюються весільні віночки наречених, які виготовлялися з паперових парафінованих (воскових) квіточок. Це був неймовірно популярний елемент моди на той час. Особливо цікаво дивитися на світлинах 60-х років, як саме їх носили — буквально замотуючи або обвиваючи навколо шиї», — розповідає начальник архівного відділу Наталя Загоруйко.
Віночки ручної роботи вражали різноманітністю: одні обирали ніжні білі парафінові квіти, інші образ нареченої робили яскравим, створюючи вінки з різнокольорових паперових квітів.
Весілля подружньої пари Тєрєхов Іван і Тєрєхова Валентина (дівоче прізвище Борищук). На фото подружня пара Іван і Валентина. Весільна сукня нареченої з тканини «ситець», поверх сатиновий піджак. Віночок нареченої з кольорових паперових квітів. Костюм нареченого шерстяний. Фото: село Великі Мацевичі Старокостянтинівського району, Хмельницької області, 1968 рік.
Кожна така сукня, кожен восковий бутон — це свідчення того, як сильно жінки прагнули бути красивими у найважливіший день свого життя, попри будь-які тогочасні труднощі.
У наступній, фінальній частині ми покажемо, як змінилася мода у 70-80-х роках, коли в тренд увійшли пишні штучні тканини, а весілля стали масштабнішими. Залишайтеся з нами!
Нагадуємо: якщо у вашому альбомі є фото цієї епохи — приносьте або надсилайте їх до редакції «Нашого міста». Ми оцифруємо їх для архіву громади, а оригінали повернемо вам.
