Вона не вибирає для ворога слів, а дописи у її щоденнику стають усе відвертішими...
Старокостянтинівчанка Олеся Турчак,яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День двадцять другий
Від самого початку війни я захоплююсь вчинками моїх колег-іноземців. Незважаючи на те, що їм пропонували евакуюватися з України, жоден з них не полишив своїх коханих жінок тут. Всі вони залишилися зі своїми дружи-нами або партнерками і проходять всі труднощі війни разом з ними. Сьогодні в Чернігові було вбито мого колегу, американського психолога Jimmy Hill. Він залишався в Україні біля своєї подруги, яка проходила лікування від важкого захворювання. Джим просто пішов у магазин, але орки вже кілька днів поспіль розстрілюють людей біля мага-зинів у Чернігові. Спочивай з миром Джим. Я читала твої пости щодня. Я знаю, що ти вірив у нашу перемогу. Ми обов’язково переможемо. Дякую тобі за те, що був з нами до кінця.
День двадцять третій
71% росіян підтримують війну. Не важливо, що вони зомбовані, що їм розповіли про бандерівців, про ущємлєніє рускага язика. Вони підтримують війну. Вбивства. Руйнування. Сльози. Смерті. Поламані долі. Вони це все підтримують. Слухаю перехоплені розмови орків. Вони розповідають дружинам, що мародерили, що вкрали для них телевізори, золото, шуби.
Жінки кажуть: «бери все, що можеш». Жінки… Ні, то не жінки. То потвори. Я б не змогла лягти в ліжко з кимось, хто розстріляв машину з написом «діти», хто ґвалтував, хто привіз мені в подарунок вкрадене. У Жінки до цього має бути відраза. А у цих потвор - радість. Бо вони звикли так жити. Бо їхні ушльопки з усіх воєн їм привозили накрадене. Яка бридота… Я хочу, щоб орки на нашій території були знищені. Вщент. Як вони кажуть? «Баби ще наражают»? Я хочу, щоб їм не було від кого народжувати. Хочу повного знищення цієї потворної, жалюгідної, бридкої недодержави. Бо такі моральні уроди не мають права на існування.
День двадцять четвертий
Вчора, дивлячись на 71% на росіі, що підтримують війну, думала, що дно вже пробите. Сьогодні зранку нове опитування і нові цифри. Більше 86% рабів підтримують розширення війни на країни НАТО. Більше 75% рабів підтримують ідею нападу на наступну країну після України і більшість бачать ціллю Польщу. 75% рабів підтримують ідею застосування атомної зброї. НАТО все ще вважає, що небо над Україною закривати не варто. Цікаво, коли до альянсу дійде, що лише повне знищення оркостану забезпечить мир на нашій планеті? Мої родичі на расєї знову розсказували мені сьогодні про наших нациків. Коротше, то невиліковно… Стіну навколо оркостану і залити бетоном. Тільки так. Мені там не шкода нікого.
День двадцять п’ятий
Прямо у ці хвилини бомблять мій Київ. Знову щось палає. Знову руйнується чиєсь життя, ламаються чиїсь долі. Я сьогодні не в Києві. Але там вісімнадцять років мого життя. Там мій дім. Там мої друзі, колеги, теперішні й колишні студенти. Там вулички, якими я люблю гуляти, і кафе, у яких я люблю пити каву зі своїми друзями. І тепер там страх і вибухи. Мій Київ стоїть завдяки героїчному супротиву Сум і Харкова. Завдяки вщент зруйнованим Бучі і Ірпеню. Мій Київ готовий дати бій ворогу, але готовий тому, що тисячі воїнів по всій країні дали йому час на підготовку. Тому що тисячі волонтерів зі всієї країни допомагали йому готуватися. Тому що тисячі киян взяли до рук зброю. І я завжди буду пам’ятати це, завжди буду вдячна. Багатьох з тих, хто зараз стоїть десь там, на незвично пустих вулицях, я знаю особисто.
Я щодня молюсь за них. Молюсь за мій Київ. За тих, хто там лишився. Я вірю, що своїми молитвами ми також робим свій внесок. Принаймні, ця віра дає мені сили і надію на те, що скоро я повернуся додому.
День двадцять шостий
Одоробло 35 років викладає у тікток відео з українською тех-нікою на вулицях Києва. Результат - знищено трц і квартири у будинках поруч. Є загиблі і поранені. Відео з одороблом: «Прастітє всє. Нікому не рєкомєндую так дєлать». Скажи це загиблим і тим, хто лишився без житла. У мене питання: вам пороблено з тим тік током? Мозок зовсім відказав? Чи ви думаєте, що ось саме ваші відео ніхто не дивиться і дописи ніхто не чит-ає? Група Київ Центр. Я у ній давно. Звісно, всі кияни. Сьогодні допис: «Як дістатися до Львова не на поїзді і чи є блок пости?» Одразу заходжу на сторінку - мадама додалася 17 березня. Реагуємо я і ще одна дівчина миттєво у коментах.
Допис прибирається. Продивляюся інші дописи - є подібні питання про шляхи, блок пости, поїзди. Заходжу на сторінку. Додано у березні, на фото в орківській формі з червоною стрічкою на руці. Люди в коментах реагують, пишуть, щоб прибрали. Адміни - ноль реакції. Шановні, якщо ви взяли на себе відповідальність, то доглядайте за своєю групою. Видаляйте цю погань. Не впускайте, врешті решт, нових людей на час війни. Видаляйте незрозумілі дописи. Бо є ті, до кого не доходить. Про поїзди одне пише: ну а шо, людина просить допомоги, треба підказати. Ага, підкажи, ще й мітки блок-постів у Гугл мепс додай. Не доходить до людей, що йде війна і наслідки такої «допомоги» можуть бути катастрофічними. Зла не вистачає.
День двадцять сьомий
Сьогодні ходила реєструватися як внутрішньо переміщена особа. У черзі багато людей. У багатьох малі діти або навіть по кілька дітей. У кожного своя доля. Розговорилися з жіночкою років під 60. Сама з Донецька, мусила виїхати звідти у 14 році, залишила там квартиру, за яку вже 8 років оплачує комунальні платежі, не знаючи, чи зможе туди повернутися. Налагодила життя у Києві разом з дочкою, а тепер мусила виїжджати і звідти. Знову без роботи, без дому, без розуміння, що чекає на них завтра. Потім стояла поруч з молодою дівчиною з Харкова. Моя колега, викладала у якійсь державній школі. Каже, що від школи взагалі нічого не лишилося. За дім свій не знає. Чи матиме куди повернутися? Чи матимемо ми всі куди повернутися?
День двадцять восьмий
У мене завжди була добре розвинена інтуїція і я звикла прислухатися до внутрішнього голосу, а також придивлятися до знаків, які мені посилає світ. Отож про знаки. Вуса пєскова, даючи інтерв’ю одному з іноземних каналів, своїм ротом вимовили, що операція в Україні починалася для того, щоб знищити росію вздовж її кордону. У той же час, у передачі пропагандиста соловйова почали говорити про те, що якщо росія програє (а вона точно програє, дякую наші рідненькі Воїни) цю війну в Україні, то це стане початком кінця росіі, бо вона розпадеться. Оця обмовка по Фрейду і панічні завивання говорящих голов просто не можуть не радувати. Тримаю кулачки і вірю в ЗСУ!
Далі буде
