Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День п’ятдесят сьомий.
Пам’ятаєте анекдот «Щоденник партизана»? Понеділок: німці вибили нас з хатинки лісника. Вівторок: ми вибили німців з хатинки лісника. Середа: німці вибили нас з хатинки лісника…. Ну і так далі, поки лісник не прийшов і не вигнав всіх з лісу. Так про що я? А, ну да, про урочисту доповідь шойгу путлєру про взяття Маріуполя. Перед камерами, на фоні стягів, довга і нудна бесіда про повний контроль над Маріуполем. Якби про кожне взяття/втрату доповідали таким чином, то були б ті доповіді схожі на цей анекдот. Ну не доповідають так нормальні генерали нормальним головнокомандувачам - не до того їм. Їм воювати треба. Висновок: не взяли і починають розуміти, що не візьмуть. Саме тому і знімають показушку для орківськоі бидломаси: най би з’їли і припинили зайві питання ставити. А нам своє робити - підтримувати ЗСУ, молитися за захисників Маріуполя і вірити у нашу перемогу. У чистий четвер молю Бога очистити нашу землю від рашистів. Амінь.
День п’ятдесят восьмий.
Страсна п’ятниця - день коли розіп’яли Ісуса Христа. Страта Спасителя не відбувалася потайки і був він оточений натовпом, який кричав «розіпни» і сатанів від жаги крові й страждань. Так і Україну розпинають вже п’ятдесят вісім днів поспіль під крики оскаженілих московитів, що вже захлинаються у крові закатованих ними українських дітей, жінок і чоловіків. Тих, які мали б готуватися сьогодні до Великодня, молитися, будувати плани на майбутнє, жити. Христос звертався до батька свого: «Отче, прости їх, бо не знають, що роблять». Ми також молимось, але молимо про те, щоб дав Господь впертості вистояти і сили боротися й перемогти. Адже орки точно знають, що роблять, а тому немає їм прощення.
День п’ятдесят дев’ятий.
Зараз майже по всій території України звучить повітряна тривога, а у церквах починають Великоднє богослужіння. Сьогодні воно буде без вірян. Не підуть люди до церкви, не понесуть святити свої святкові кошики. Украінці вимушені лишатися в кращому випадку вдома, а в гіршому - в укриттях, бо рашисти, з благословіння своїх попів, запускають ракети по наших містах. Сьогодні в Одесі було вбито трьох місячну дитину - ще одна безневинна жертва у такий святий день. Сьогодні одна бидлятіна зі своєю самкою говорила: «пацани пасхалкі гатовят - на снарядах Хрістос Воскрєс пішут». Самка рже, радісна. Це все, що потрібно знати про їхні духовні скрєпи. Обіцяла собі, що не чипатиму релігійної теми. Але після цього не можу. Московського патріархату не має бути в Україні. Якщо є у них дійсно віруючі священики, то вони мають перейти до Українського патріархату. Все остальне має бути вигнане до гундяєва, а майно конфісковане. Я сподіваюся, що цей ще один штучно створений розкол всередині нашої країни буде усунуто. Вбивці не мають служити служби. Приспішники сатани не мають нічого спільного з вірою і Богом.
День шістдесятий.
З Великоднем, мої любі украінці. Сьогодні день, коли воскрес наш спаситель, день, коли життя перемогло смерть, світло перемогло темряву, добро перемогло зло. А ще сьогодні рівно два місяці як Украіна бореться з оркостаном. Украіна за цих шістдесят днів має своїх мучеників в обличчі невинно убієнних, має воїнів світла в обличчі усіх силових структур, має своїх янголів- охоронців в обличчі медиків і співробітників ГСЧС. «Хто взяв меч, від меча і загине» - так сказав Ісус Христос і так має бути. Ми боремось за право жити, а значить з нами Бог і Спаситель. Світло обов’язково переможе знов.
День шістдесят перший.
На московіі маразм все дужчає. На пропагандона соловйова ніби-то готувався замах, фсб (ай малацца) його змогли попередити і схопити (угадайте кого) неонацистів (канєшна ж), які його готували. Але не від того я ржала як той конь, а від того з чим неонацисти мали на соловйова напасти. Отже: вісім саморобних коктейлей молотова, шість пістолетів, обрєз мисливської рушниці й більш як тисяча (!) патронів. Таке собі сафарі підготували неонацисти. Особливо вісім коктейлів порадували. Але то ще не все! При них, звичайно ж, були знайдені наркотики і підробні українські паспорти (ото чого підробні - не зрозуміла. Якось нелогічно - мали б бути справжні, за особистим підписом Бандери). Мало того, сам соловйов заявив, що то європейці замовили його «бандерівським підлабузникам» (не дадуть ніяк Бандері спочити в бозі ті москалі). І мало того, потім мали б ті нацисти вбити усіх «прославлених» журналістів (читати пропагандистів). От нам нема що робити, щоб вісім коктейлів на цю мразоту витрачати. Ну ллють ці голови говорящі гімно у вуха і мізки рашистам, хай далі ллють. Нам від того ні холодно, ні жарко. В нас одна дорога - вибити ту всю нечисть з нашої землі, поставити стіну на кордоні, купити поп-корн і дивитися як ті орки один одного жерти почнуть, бо ж свою звірячу ненависть треба буде на когось виливати, а особо вже нікуди не рипнешся, як твою армію з п’єдесталу десь до рівня армії Еритреі скинули.
День шістдесят другий.
Сьогодні прям не знаю за що писати, стільки «перлів» від московитів. Першим відмітився говоряща лошадь, який заявив, що путлєр напав на Україну, щоб український нарід міг сам вирішувати як йому жити далі, а також, щоб мінімізувати шкоду цивільному населенню. Хоспаді, хто ж їм тексти ті пише? Сірожа, український нарід хоче, щоб вас, ушльопків, тут близько не було, шоб путлєр здох, а ти за решіткою остаток своїх днів провів. А потім ми вже знову будем самі вирішувати чи гризтися нам за мову, чи на майдан виходити, чи голосувати проти всіх, і чим наших депутатів поливати, зеленкою чи йодом. Якось без вашої допомоги 30 років справлялись і надалі справлятимемось, ось тільки вичистим наші поля від ваших решток (чи то решти?). А те, як ви цивільному населенню помогли, то ми всі знаєм, і прокурор Гаазького трибуналу теж в курсі. Тож чекай запрошення. А потім мене ще порадували буряти. Кажуть, риба в річці вся спливла - не знають, що то сталося. Куку, буряти, то наші прокльони до вас з трусами дійшли. І сибір ваша горить, бо наші тостери замкнуло. І це все лише початок. Все у вас ще попереду, чекайте. Ви дарма нащадків козаків-характерників зачепили. Як там у пісні співали: «то лі єсчо будєт, ойойой».
День шістдесят третій.
Я вже писала раніше про те, що Турція вирішила приймати у себе росіянських туристів (все ж таки гроші не пахнуть, еге ж?). Проте, туркам таки прийшлося внести корективи у свої плани - туристи з країн Балтії відмовилися відпочивати в готелях, де будуть росіяни, тож останнім почали відмовляти у бронюванні й навіть відміняти вже заброньовані поїздки. Це вам приклад того, що гуртом люди можуть зробити все, що завгодно. І тепер важливо, щоб європейські та й азійські туристи теж усвідомили, що вони мають масово відмовлятися від відпочинку поруч з представниками бидлостану. Друзі-іноземці, я не прошу вас робити це через любов до України, ви не зобов’язані любити мою країну. Але я прошу вас усвідомити, що молода жінка на сусідньому шезлонгові може бути тією, яка казала своєму чоловіку «ти там ґвалтуй українських баб, тільки мені не зізнавайся». Літня жінка, що пливе поруч з вами, може бути тією, що казала своєму синові «ну і молодець, що цивільних розстріляв, - вони там всі нацики». Дитина, яка грається на водяній горці поруч з вашою, може бути тією, яка писала своєму дядькові «давай вже скоріше вбивай тих українців». Сивочолий чоловік за стійкою бару може виявиться тим, хто казав своєму синові «там як будеш хату чистити, дивись, що є з рибальських снастей, - все бери». А той молодший чоловік, що сидить поруч з ним, може виявитися одним з тих хто ґвалтував дев’ятирічну дівчинку з Бучі і потім вирізав у неї на груді свастику. Відпочивати в одному готелі з росіянами зараз - те саме, що привезти свою сім’ю у відпустку до колонії суворого режиму і насолоджуватися компанією ґвалтівників, убивць, паліїв і мародерів. Тому вимагайте, щоб росіян не було навіть близько тих місць, куди ви поїдете відпочивати. «No russians» віднині має стати ознакою якості для готелів, ресторанів, пабів і клубів. «No russians» має стати трендом цьогорічного туристичного сезону. І цей тренд має задати саме турист, бо для можновладців, на жаль, гроші важливіші ніж життя простих українців і їм байдуже, що завтра це може бути якась інша країна.
