Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День дев’яносто дев’ятий
Дуже цікаво спостерігати, як усі країни світу злагоджено працюють, коли потрібно вирішити їхню проблему. Для того, щоб розблокувати експорт українського зерна, розшевелилася Турція, ООН, Африканський Союз, цікаво, що і педерація йде на якісь розмови-домовленості. А коли йдеться про визволення з полону Азовців, то немає нікого. Розбирайтеся самі. По-за досяжністю міжнародні організації, що мають якось слідкувати за дотриманням Женевської конвенції і Загальної Декларації з Прав Людини. Макроша мовчить, не виступає (чиєсь життя спасати - це не чужі землі розбазарювати). Ердоган взагалі на десяти стільцях однією дупою всидіти намагається (всі проблеми за раз порішати і всі на свою користь). Нарешті, хоч Катарина Барлі на Угорщину увагу звернула, бо ті вже геть обнагліли. Такого тупого використання чужого горя у своїх інтересах, мабуть, в усій світовій історії не знайти. То їм дай 830 мільйонів долларів на модернізацію трубопровода, бо вони заблокують пакет санкцій. То не вносьте ембарго на нафту, бо вони заблокують пакет санкцій. То виключіть «патріарха» кірілла з підсанкційного списку, бо вони заблокують пакет санкцій. Іншим країнам ЄС не огидно, коли абсолютно корумповане керівництво Угорщини, яке семимильними кроками суне в бік протилежний від демократії, диктує їм всім умови одну за одною? Оце і є ЄС? Тоді мені не дивно, що Велика Британія вийшла звідти. Їм варто замислитися про п’яту колону у своїх рядах, бо, видно, не лише в Україні оркостан свої метастази пустив.
День сотий
Від початку повномасштабної війни ми часто порівнюємо бункерного діда з Гітлером, а рашистів з фашистами. Але правда в тому, що за цих сто днів війни стало зрозуміло, що навіть тут путлєр лише бліда моль в порівнянні зі своім кумиром-нацистом. Ті, хто цікавився особистістю і світоглядом Гітлера, чудово знають, що в основу своїх політичних поглядів він поклав концепцію фолкістської держави, яку він детально описує у «Майн кампф». Логіка його загарбницької війни також чудово зрозуміла з концепції «Лєбенсраум», тобто завоювання життєвого простору. І в тій самій книзі він чітко вказує, що цей простір він збирався завойовувати на сході. Тобто, у ході всієї Другої Світової (а це шість років), Гітлер гнув свою жорстоку, нелюдську лінію, але, принаймні, для нього і оточуючих ця лінія була логічною і послідовною. Якщо взяти путлєра, то всього за сто днів цілі війни в Україні змінилися вже стопітсот разів. Почалося все з «припинити геноцид дамбасса»(орки хавають, бо 90% з них шо то такеє тая геноцид не разумєють, але «де ви були вісім років» - то їхній перший аргумент), потім демілітаризація і денацифікація (різниця між націоналістами, нацистами і патріотами своєї країни? - ні, не чули), як ще трохи відгребли - допомога динирили і порятунок цих «рєспублік», ну і вишенька на торті - «захист рускогаварящих». І тут люди якось дивувалися, чого ж він тоді російськомовні Харків і Маріуполь знищував? А все дуже просто - вся суть цієї війни це звичайнісінька помста хворого ушльопка, для якого покласти п’ятдесят тисяч орків заради своєї помсти - це абсолютно нормально. Підтвердження моєї думки - сьогоднішні слова бульбаша (того, який «а сейчас я покажу вам…»). Цікавенька цитата була: «Вони просто показали, що з расєєй треба рахуватися. Не треба оскорблять президента расєі». А тепер аналізуємо: звідкіля весь світ знає, що путлєр хуйло? Правильно, Харківські ультрас. А Маріуполь - це колиска українсько Азову, який визнаний найбоєздатнішим військовим підрозділом світу (шах і мат міфові про другу армію світу). Ось і маємо, що боремося ми вже сто днів проти армії довбанів, які воюють тут, щоб помститися за закомплексованого морального урода, який ніяк пробачити не може, що знайшлася країна, яка не просто зневажає його, але й навчила зневажати його весь світ. Але нонсенс всієї цієї війни для путі в тому, що чим далі він йде, тим більше він ганьбиться.
День сто перший
Все більше промальовується пропутінська коаліція в Європі. Наприклад, ніяк не йметься угорцям. Спікер їхнього парламенту заявив про «психічні проблеми» у Зеленського, бо, бачите, він жорстко вимагає підтримки від партнерів, а так ніззя - потрібно уклінно просити і радіти «сильному занепокоєнню», яким ми задовольнялися вісім років, поки орки вже вкрай не охрініли. Ну, по-перше, говорити у зневажливому тоні про президента України мають право лише украінці - не путлєрівським підстилкам українське керівництво засуджувати. А по-друге, пан Кевер забув, що Будапеський меморандум, таки, ніхто не відміняв, а згідно нього, ми маємо право домагатися негайних дій з боку ради безпеки ООН з метою надання допомоги Україні, якщо вона стане жертвою агресії. Читати уважно: не просити, а домагатися. Ну а до складу ООН наразі входить 193 країни. Тому ми і домагаємося від них адекватної реакції на наймасштабніше вторгнення на територію нашої суверенної держави з часів Другої Світової Війни. До того ж, крім угорців, знову Макрон зі своїм путєю носиться: «дуже важливо не принижувати расєю». Ну так украінці їх не принижують: ми їх вбиваємо у чесних боях за свою землю, свої сім’ї, своє право жити. А принижують вони себе самі. Тим, що у них більша частина армії - це чмошники, які прийшли сюди як гарматне м’ясо. Тим, що у них частина техніки поламалися ще не доїхавши до місця призначення. Тим, що їхні хвальонні кадирівці вдало воюють лиш у тік-тоці, а як зустрінуться у бою з ЗСУ, то дуже добре на шматки розлітаються. Тим, що їхні доблесні воїни унітази, труси і магнітики з украінських квартир тащать (про техніку я мовчу - тут хоч зрозуміло, бо на електрочайник їм тра щонайменше рік вкалувати, не жрамши, що там казати за інші блага цивілізації). То чим ми їх принизили? Тим, що путя хуйло? То це констатація факту, а не приниження. То може Макрону тра до орків звернутися? Мол, «припиніть себе принижувати - весь світ з вашої другої армії всєя всєлєнной рже. Складайте зброю і тікайте, поки живі. Все одно унітази без каналізації не працюватимуть.» Або до свого телефонного партнера хай звернеться: «Вова, мол, харе вже кожні дві години плани своєї спєцапєрациі переписувать. Обісрався, так обісрався. Сядь собі в бункері і доживай, скільки там тобі лишилося, а я тобі дзвонить буду, Джо Дассена включати. Романтика.»
День сто другий
Мій день сьогодні зробили троє: Болгарія, Північна Македонія і Чорногорія. Нарешті, знаходяться країни, які не бояться опускати путінських лизоблюдів і вказують їм, що їхнє місце біля параші (тим більше, що вони в оркостані зараз красиві - з українськими унітазами і в килимах). Можливо, говоряща лошадь і добереться до Белгороду (Вучич, біднесенький, тепер спатки не буде - вляпалася так вляпалася з організацією приїзду такого важливого стратегічного партнера), але гіркий присмак приниження залишиться у нього надовго. Загалом, дуже гарна ідея - не дозволяти дипломатичним рейсам педераціі пересуватися над європейськими країнами. Хочуть дипломатничати - сіли на ровери і вперед. Поки по оркостану проїдуть, то може хоч побачать в якій сраці їхні раби живуть, бо їм за високими заборами своїх палаців не видно. Ну а ще Сполучені Штати порадували - позбавили візи синка Мєдвєдєва і дали тому 2 дні на те, щоб виїхав звідти. Теж прекрасна ідея - викинути діточок усіх «патріотів расєі» із загниваючого Заходу. Легко любити батьківщину, сидячи на віллі десь в США або Італії. Хай тепер десь у Мухосранську її полюблять - можливо розуму прибавиться. Хоча, навряд чи. От якби їх ще сюди на передову, то там би «навєрняка». ЗСУ ще ті вчителі - і навчання зорганізують, і диплом посмертно.
День сто третій
Вісімнадцять років викладання - це вам не просто так. З різним зустрічаєшся, до всього звикаєш, починаєш з гумором ставитися до різних ситуацій. Зокрема, дуже люблю послухати студентські «відмазки». Звичайно, бувають такі, що прям аж вибішують, але таке буває рідко. Дорослі студенти тобі ліплять про зайнятість (ну, зрозуміло, що бувають і зайняті, але у тих очі не бігають). Діти малі - ті ще не вміють знаходити виправдання: помнуться-помнуться і видають правду, щоправда зараз, у зум еру, почали-таки хитрувати - відключаються від уроку, типу зв’язок увірвався (але все вирішується по дзвінку до батьків. Золотий вік для відмазок це 17-20 років. Оті вже тобі наплетуть- нарозповідають, так хоч потім є з чого з колегами поржати. Але сьогодні я знайшла просто апогей, просто перл, просто відмазку всіх відмазок. Вдихніть і уважненько так читайте: «Німеччина не дає Україні танки, бо украінці, якщо перемагатимуть на полі бою, можуть стати самовпевненими і, на ейфорії, увірватися на територію педераціі». Ну, прелєсно ж! Я, звичайно, можу собі уявити козаків на конях, які, залихвацько розмахуючи шаблями, у стані ейфорії рубають мацкалів направо і наліво, але танкістів у стані ейфорії, що залихвацько летять на мацкву, - це мені якось в голові не зовсім вкладається. Мені цікаво, чи німецькі політикани справді вірять у те, що тільки вони одні в світі розумні, а навколо йолупи одні зібралися. Такої кількості колишніх політиків на керівних посадах газпрому, як німців, годі шукати. Проблема в тому, що намагалися вони розрахуватися Україною, але не на тих натрапили. Проте, розраховуватися за нафторублики прийдеться… То чим вони будуть розраховуватися? Боюся, німцям, зрештою, відповідь не дуже сподобається. Тому й істерія і ґвалт навколо нескорених українців з боку німецьких можновладців. Бояться, бідненькі, що німецькі танки опиняться на території расєі, а це буде нагадуванням про другу світову… Але, так вже й бути, підкажу їм: можна було так довго не шукати привід з’їхати і не викручуватися. Можна було збрехати простіше: не можем, мол, надати Україні танки, бо колись наші танки Україну вдоль і впоперек знищили, бо та Украіна щитом перед расєєй стала, а тепер, щоб флешбеку не було, нехай краще її орківські танки нищать, поки вона щитом перед Європою стоїть. Не гарно? Не дипломатично? Зато правда.
День сто четвертий
Що відрізняє українців у цій війні, - це те, що вони не втратили почуття гумору. Зрозуміло, що в Інтернеті можна знайти просто безліч відосів, які висміюють рашистів і підіймають наш боєвий дух. Тішить, що багато з них зняті хлопцями з ЗСУ - приємно, що у тяжких умовах вони знаходять час на посміятися. Але, чого не очікувала, так це тролінгу від Шольца. Ми то всі тут думали, що він путі телефонує, щоб за нашими спинами долю України вирішувати. А ніт! Каже Шольц, що телефонує, щоб нагадувати пуйлу, що війна проти України не матиме успіху. То в мене ідея виникла: тра Шольца навчити фрази «Доброго вечора, ми з України». Уявляєте, кожного дня телефонуватиме до бункерного діда і такий: «Доброго вечора, ми з України. Нагадую, сьогодні нічого не змінилося. Ти по прєжнєму хуйло, расєя продовжує йти за заданим курсом слідом за воєнним кораблем, на сьогодні ваші втрати склали 10 танків, літак, три вертольоти і горстка орків (уточнювати не буду, бо у вас все одно таких на московіі пучок п’ять копійок). Слава Україні! Героям слава!» І слухавку кидає. Тролинг вищого ґатунку. Був би. Якби дійсно не намагалися нашими землями торгувати. А так, поки що знов така собі відмазочка - на трійочку.
День сто п’ятий
Сьогодні відзначився шовініст женєчка фьодоров (шось згадалися мені постаті піонера Миші й піонера Гриші у Леся Подерев‘янського). Раніше він неоднократно висував претензії до трьох країн, а саме України, Казахстану і Білорусії, мол вкрали ми у расєі ісконно руські землі, тож маємо ми їх повернути. Зрозуміло, що Україна, за женєчкою, вкрала дамбас (Донецьку і Луганську області). Історію євгенко не вчив у школі, не у курсі, що навіть Ростов колись українським був, ну а Донбас і поготів. Але то таке. Проте, зрозумів наш бравий піонер, що зараз його зірковий час, та й вирішив не розмінюватися на дрібниці і яяяяк подав у расєянську держдуму законопроект цілий, та й не аби який, а про скасування визнання незалежності Литви. Мол, а як ви всі хотіли? Думали, ви станете всі на бік України, а ми вас всіх не дістанемо? А ось і ніт. Зараз як подостають із широких штанін всі папери історичні, за якими їм колись шось належало, і як почнуть визнавати це все знову своїм. Наприклад, у 18-19 сторіччях до складу расєі входили Аляска і Фінляндія, чого б на них не зазіхнути? Мілко плаваєш, євгене, копай глибше. Але, справа не в тому. Євген на голову бо-бо - то вже давно зрозуміло, але ж на когось той єбобо це все розраховує. Сидить там десь такий Сергій Юрійович Бєляков і каже до телевізора «ооо! Тепер і Литва наша! Давно пора! То фсьо ісконно руські землі!» І не доходить до Бєлякова, що Литовці чхати хотіли на держдуму, їхні постанови, їхні визнання/невизнання. Бєлякови реально вважають, що весь світ про них думає, їм заздрить, хоче їх захопити, або до них приєднатися. Ну не доходить до бидла, що весь світ живе. Просто живе, подорожує, радіє якимсь щоденним маленьким радощам, щось будує, винаходить. Що у нормальних країн кордони вже давно стали умовними, що люди з різних країн світу спілкуються, діляться своїми традиціями, знайомляться з іншими культурами. Сьогодні говоряща лошадь заявила, що, тим, що йому не дали пролетіти над Болгарією, Македонією і Чорногорією, Сербію позбавили права на те, щоб робити свій власний вибір. Лошадь ти моя сумненька, справа в тому, що немає вже давно ні в кого права бути «проти всіх». Бо «проти всіх» означає забирати право у людей просто на нормальне життя і співіснування. Бо світ прагне до єдності й миру, і лише такі от женєчки поперек горла всім стають. А значить що? Значить є один шлях: спочатку всіх таких женєчек, що зараз в Україну зайшли, треба знищити, а потім тих, що на расєі залишилися, від світу ізолювати. І буде всім щастя.
