Старокостянтинівчанка Олеся Турчак, яка уже 18 років мешкає у Києві, продовжує щодня писати щоденник війни. Зараз вона з донькою перебралася до батьків і мешкає у Старокостянтинові. Своїми думками Олеся ділиться з читачами сайту.
День сто тридцять четвертий
«Чєм чорт не шутіт» подумав путлєр, переглядаючи ролик про те, як світ аплодує «коміку» Зеленському, і вирішив виступити в ролі стендапера. Над харизмою, щоправда, потрібно попрацювати, та й образ ушльопка вже піднадоїв за двадцять років, але кілька жартів мені прям зайшли. Найприкольнішим, звичайно, був жарт про те, що війну вони ще «навіть не починали». Весь світ ржав з їхньої армії, переповідаючи, що за сто днів війни вони втратили більше, ніж у двох чеченських війнах, наприклад. Але хохма, виявляється, не в тому. Тут все набагато веселіше: друга армія світу, ще не розпочавши війну, втратила 150000 (за даними британської розвідки) особового складу пораненими й вбитими. «То лі єсчо будєт» хочеться додати тут і перейти до наступного жарту. «Нас хотят побіть на полє боя… пусть попробуют». Валодзя, це ти «папробивал» захопити Україну за три дні, а у ЗСУ без пробників виходить все. Наприклад, порівняймо останні днів десять: твої орки «попробивалі» нанести високоточні удари, а занесли ще один том у майбутній Гаазький трибунал за обстріл трц у Кременчуці. В той самий час ЗСУ, без спроб і помилок, винесли 5 складів з боєприпасами на тимчасово окупованих територіях. Ще один жарт: «ми нє отказиваємся от мірних пєрєговоров… чєм дальше, тєм сложнєє будєт договаріваться». Так зрозуміло, що чим далі, тим тобі складніше. Бо тоді, коли в тебе був шанс (день так в перший) сказати «ізвініті, бил нєправ», забрати своїх орків, вернути по-хорошому всі окуповані території, по-швидкому полагодити, що поламав, і залишитися на троні, то ти не хотів домовлятися. А тепер, звичайно, важко. Бо як кримський міст підірвуть, Крим заберуть, динири твої повинищують, то ой як непросто буде домовлятися, щоб украінці собі кордони 1918 року не повернули. Ну і вишенька на торті від іншого стендапера конашенкова: расєя бере оперативну паузу у війні з Україною, «військовослужбовцям надана можливість відпочити, отримати листи і посилки з дому». Знову той чувак з заразним сміхом перед очима: листи з дому, в 21 столітті, у вік мобільних телефонів… «Уважаємая Катєріна Матвєєвна….» (прям бачу цю переписку). А про посилки, то може переплутав? Може відправити? Бо ж не дарма пральні машини по окопах тягають. Чи вже все так погано, що целофанові пакети скінчилися? Їх отримують? Коротше кажучи, расєйське прислів’я «Хто в армії служив, той в цирку не сміється» заграло для мене новими фарбами. Але ж бидлота на расєє хаваєт, інакше б всю цю пургу не несли б.
День сто тридцять п’ятий
Рада сьогодні припинила повноваження вадима новинського. За заявою. Чувак, якому янукович у 2012 надав громадянство України за незрозумілі «заслуги» перед нашою країною, потім оті, хто зараз на камеру «ой, как ми вас ждалі очєнь-очєнь, дайтє гєоргієвскіх лєнточєк в двє рукі!», обрали до парламенту, досі висиджував свою дупу у Раді. До речі, ви в курсі, що він, як і мішка добкін, є дияконом церкви мацковского патріархату? Я ото думаю, скільки років вже той мпц є відділенням фсб? І цікаво: а диякон якому званню відповідає? Капітан? А якщо у новинського вже є орар і камилавка, то він вже підполковник? І от ще останнє: а чому ще залишилися адепти мацковського патріархату серед українців? Вам повилазило?
День сто тридцять шостий
Ніщо так не підвищує настрій, як чергова бавовна на расєянських складах в тилу, який ще зовсім недавно вони вважали безпечним (тож ті, хто думав назвати дітей Байрактар і Джавеліна, раджу ще подумати над Хаймарсом). Наприклад, за останню добу було знищено щонайменше шість складів рашистів. Загалом, почала було помічати, що стаю аж занадто кровожерлива. Читаю зранку сводки: вбито 100 рашистів… Блін, думаю, мало. 300 вже норм так. Але сьогодні на уроці відпрацьовували ми умовні речення, ну і мали студенти написати свої приклади. Читає мені хлопчина років п’ятнадцяти: I would be much happier if the war ended. І така злість мене взяла, що наші діти, у яких зараз має бути найкращий період їхнього життя, зараз повинні думати про такі речі, як війна. Тож ніфіга я не кровожерлива. Усяк, хто сюди прийшов з війною, має бути знищений. Заради наших дітей і їхнього майбутнього.
День сто тридцять сьомий
Шредер все продовжує гнути свою путінофільську лінію. Каже, що не збирається відмовлятися від спілкування з путлєром. Та заради бога, спілкуйся, хоч в ясна з ним лупися, як полюбляли робити кремлівські лідери. Не дарма ж ви графіті з поцілунком Брежнєва і Хоннекера все ніяк не зафарбуєте (от же де рвотний рефлекс хапає з першого погляду). Але нас в свої розмови не втягуй. Говоріть про погоду там, уколи ботоксу, як старчєскій геморой лікувати, а про Україну не потрібно спілкуватися за нашою спиною - задовбали вже торгувати нашими територіями і нашими життями. Каже Шредер, що долю украінських військовослужбовців і цивільного населення можна полегшити лише за допомогою дипломатичного рішення. Може й так, але путінофіли до такого рішення не мають жодного відношення. І наразі українське суспільство має зовсім інші запити: вибити рашистів з нашої землі, зруйнувати кримський міст, повернути всі свої території до кордону 91 року, вимести сраною мітлою все проросійське бидло, яке стало на бік ворога. А потім поговорим. Про репарації, про видачу військових злочинців, про відповідальність усього вищого керівництва московіі за розв’язання війни і геноциду на території незалежної України. І говорити буде народ України, а не проститутки, які роками від газпрому подачок чекають.
День сто тридцять восьмий
Чотири з половиною місяці повномасштабної війни. Вісім років як оркостан вдерся до України. Тридцять років незалежності нашої неньки. Нарешті, сьогодні пройшла інформація про те, що згідно із Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», президент звернувся до прем’єр-міністра із проханням комплексно опрацювати питання щодо введення обов’язкового іспиту зі знання української мови для отримання громадянства України. Така є реакція на петицію, яку підписали тисячі українців, бо сьогодні це є дійсно запит суспільства. Звичайно, це ще не перемога, але, вже крок до неї. Крок до повернення власної самоідентифікації. Принаймні, ті, хто подаватиме документи на отримання громадянства, через енну кількість років не скавчатимуть, що їх «прітєсняют». От у мене лише питання: а що робити з тими, хто, вже будучи громадянами України, голосно верещав «путінввєдівайскаунасчєлюстінєтакіє»?
День сто тридцять дев’ятий
Сьогодні про прекрасне. В Німеччині заарештовано двох військових, які збиралися підірвати міст через Керченську протоку. Для цього вони просто вкрали потрібну зброю в одній з казарм. Вимагаю звільнення патріотів з-під варти! Бо те, що вони планували зробити, просто прекрасне. Литва вкотре продемонструвала, що балачки і погрози рашки їм байдужі й розширили обмеження руху товарів до Калінінграду через свої території. Зокрема, тепер заборонено перевозити спирт - боюся (ніт), що так і до масових протестів недовго. І ще один бонус від природи: у Краснодарському краї нашестя сарани. Ну, що тут сказати. Відтік сарани з території расєі повинен був якось компенсуватися. Круговорот нашесть в природі, так сказать.
День сто сороковий
Активно продовжуються перемовини щодо експорту українського зерна і його безперешкодне перевезення по Чорному морю. Це, звичайно, чудово. Але мені цікаво: хтось з ООН, які активно приймають участь у перемовинах, збираються якось реагувати, що оркостан вже вкрав з території України близько 500 тисяч тонн зерна? А те, що вони знищили зерносховища на 4 млн тон? А те, що вони зараз активно палять поля з пшеницею? На рахунок цього ніхто поговорити не хоче?
